У 2011 році чоловік почав жити з цивільною дружиною та її 4-річною донькою. Коли дівчинці виповнилося 8 років, почав її розбещувати. Він роздягав дитину, сам оголювався перед нею та демонстрував дівчинці порнографічні відео, змушуючи торкатись його оголених геніталій.
Ще за два роки, коли дитині було вже 10 років, чоловік почав ґвалтувати її. Системні зґвалтування дівчинки продовжувались щонайменше 4 роки – до її 14-річчя.
Увесь цей час він тримав дівчинку в страху, погрожуючи побиттям за непокору, і змушував мовчати про те, що відбувалося вдома під час відсутності матері. Зовні родина виглядала благополучною – ані вчителі, ані родичі нічого підозрілого не помічали.
Правда відкрилася у 2021 році, коли потерпіла розповіла про пережите другу по листуванню. Він дізнався номер телефону її бабусі та повідомив їй усе. Після звернення матері до поліції – вітчима затримали.
Судовий розгляд тривав близько п’яти років. Сторона захисту використовувала всі можливі способи затягування процесу.
На момент вироку потерпіла вже досягла повноліття, пережила наслідки дитячих травм, але прагнула добитися справедливості.
Вітчим-ґвалтівник своєї вини не визнав. У залі суду стверджував, що падчерка його обмовила через сварки за погані оцінки та говорив про бажання відновити стосунки, щоб знову «бути родиною». Жодного жалю чи каяття.
Прокуратури просили для збоченця довічне позбавлення волі. Під час допиту дівчини у суді чоловік мовчав, не підводячи очей.
Звертаючись до своєї колишньої співмешканки, обвинувачений говорив, що хоче відновити стосунки й далі «бути родиною».
Суд визнав чоловіка винним за ч. 2 ст. 156, ч. 3 ст. 153, ч. 4 ст. 152 та ч. 6 ст. 152 КК. Довічне позбавлення волі – найменша співмірна ціна за вчинене. Саме таке покарання просила сторона обвинувачення.
