Тисячі людей прощалися із загиблими
Близько одинадцятої ранку біля драмтеатру уже не було вільного місця. Тисячі людей чекали, поки відчинять двері у театр, аби попрощатися з Валентином Опанасюком, Георгієм Арутюняном та Олександром Храпаченком. Більшість в руках тримала квіти, свічки та лампадки. Люди плакали і вигукували: "Герої не вмирають".
В театр заходили по черзі. Людей прохали не штовхатися і прощатися швидко.
Біля тіл загиблих стояли родичі.
Особливо важко було дивитися на родину Валентина Опанасюка.
Дружина Вікторія припадала до чоловіка, а її маленька донечка втішала маму. Поруч батька стояли всі діти.
Попрощатися з загиблими в театрі всі охочі не встигли. Стільки людей на вулиці Рівне, вочевидь, ще не бачило. Квіти передавали тим, хто стояв попереду.
Вшанувати загиблих приходили депутати, міський голова. Серед натовпу помітили і Олександра Семенюка, начальника обласної ДАІ. Він стояв біля своїх підлеглих, які перекривали рух на Соборній.
О другій годині рівняни створили живий коридор для загиблих, аби їх тіла пронесли на майдан Незалежності. Люди стояли із запаленими свічками.
Попереду померлих, яких несли на руках, ішов "Правий сектор". За Георгієм Арутюняном ішли вірмени.
За героїв, а тільки так їх тепер називають, на майдані помолилися. Люди заспівали гімн.
Після цього загиблих понесли на міське кладовище. За трунами їхало близько 20 автобусів та чимало легкових авто.