Зниклого 6 лютого сина Віталія Марія та Микола Марчуки, що з села Малинівка Гощанського району, шукали понад два тижні. А перед тим, як знайшли його тіло, обгризене дикими звірами, матері приснився сон, у якому вона з Віталієм ішла по багнюці й на нього кидалися щурі.
44-річний Віталій Марчук хворів від народження і був інвалідом дитинства 1 групи. Складні пологи стали причиною олігофренії, яка була ускладнена ще й нападами епілепсії. Тому він постійно потребував нагляду. Не раз його клали на лікування в Острозьку психлікарню, однак після того, як батьки побачили, що там, за словами п.Марії, панують голод, холод і воші, відмовились це робити. Втручання преси і депутатів Верховної Ради не посприяли поліпшенню умов перебування в лікарні, тож протягом 12 років Віталій курсу лікування не проходив. Увесь цей час він постійно перебував під наглядом батьків, не виходячи з дому далі, ніж у гості до родичів, які проживали по сусідству. — Того злощасного вечора, — розповідає п.Микола, — я дивився фільм по телевізору. Віталій сидів поруч. Десь за 10 хвилин до закінчення фільму він вийшов у сусідню кімнату. Після закінчення фільму я вийшов на вулицю, щоб, як завжди, зачинити хвіртку. Саме тоді звернув увагу, що вона зачинена не так, як звичайно, що означало, що Віталій вийшов за ворота. Раніше бували випадки, коли він навіть перелазив ворота, щоб вийти з двору, однак ніколи не ходив далеко і завжди повертався назад. Тому я спочатку навіть не казав дружині, що Віталій зник. Почав сам його шукати і гукати. Потім почав непокоїтися. Шукали його цілу ніч. Питали по сусідах, чи не бачили Віталія. Але все марно. Вранці звернулись до сільського голови. Він зателефонував до міліції, обдзвонив усі навколишні сільради. Ми підняли на ноги все село. Слава Богу, люди дуже чуйно поставились до нашого горя. Щоденно виходили з нами на пошуки. Однак результату не було ніякого. Ми вже й замовляли молебень у нашій церкві, щоб син знайшовся, їздили з цією ж метою у навколишні монастирі, звертались до ясновидиці. Але жодної звістки про Віталія не було. Врешті 21 лютого в полі біля річки два чоловіки з села Андрусіїв, які їхали по лозу, виявили тіло замерзлого чоловіка і повідомили про це міліцію. Про цей випадок нам розповів по телефону родич, який працював у правоохоронних органах. Приїхавши до моргу, я упізнав Віталія по одягу. Адже тіло було подекуди з’їдене звірами. Як Віталій опинився аж біля річки — хтозна, адже він ніколи так далеко не ходив. А це — аж за 2,5 км від дому. Ми ж навіть проходили поруч, коли його шукали. Але він лежав у кущах на протилежному березі річки, тож його не помітили. Видно, він там заснув і замерз. Тож 10 хвилин без нагляду стали для Віталія фатальними. У порушенні кримінальної справи за даним випадком, як повідомив прокурор Гощанського району Володимир Питель, відмовлено. Адже ознак насилля на тілі покійного Віталія Марчука не виявлено.
