За давніми переказами, під час однієї з облог Константинополя чужинцями в 910 році місту загрожувала небезпека. Мешканці міста в щирій молитві звернулися до Божої Матері з проханням про порятунок. Богородиця з’явилася у Влахернському храмі перед людьми та вкрила їх своїм покровом (омофором). Це чудесне з‘явлення Богородиці було прославлене присутніми в храмі людьми, які увірували в допомогу Матері Божої в їхній боротьбі з чужинцями, а покров-омофор став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.
Для запорозьких козаків Покрова була найбільшим святом. Вирушаючи в похід на ворога, козаки служили молебень до своєї Покровительки. Повернувшись щасливо з походу, складали їй подяку. Вони вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю козаки вважали своєю заступницею і покровителькою. З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва. А Українська Повстанська Армія обрала собі свято Покрови за День зброї, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці.
У народі свято називають Покровою, третьою Пречистою. За таку довгу історію свята Покрова Пресвятої Богородиці обросла численними обрядами, традиціями і прикметами. Найголовнішою традицією є закінчити до Покрови всі польові роботи і зібрати врожай. З цього дня у всіх хатах починали топити печі. Адже вважалося, що осінь зустрічається із зимою.
За станом погоди на Покрову передбачали, якою буде зима: якщо вітер з півночі, то зима буде холодною, якщо з півдня – теплою. Якщо не випаде сніг, то не буде його і в листопаді. Вважалося, що оселя, утеплена до Покрови, краще зберігатиме тепло взимку.
Для того, щоб усі домочадці були протягом року здоровими, старша господиня брала вишитого рушника з-над Богородичної ікони й розвішувала його над вхідними дверима.
До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль. А з 14 жовтня наставала весільна пора. В народі жартували: "Прийшла Пречиста – несе старостів нечиста, а прийде Покрова – зареве дівка як корова".
Незаміжні дівчата на Покрову особливо старанно просили Богородицю про омріяне заміжжя: "Свята Мати, Покровонько, накрий мою головоньку хоч ганчіркою, аби не залишалась дівкою", "Свята Мати, Покровонько, покрий землю сніжком, а мене, молодую, хустиною". Заміжні ж просили ласки у своєї Заступниці, аби подружнє життя було щасливим.
Цього ж дня освячували оселі свяченою водою та празниковою свічкою, а також вселялися в нову хату й справляли новосілля.
