Юнак опустився на коліна та став просити: — Тьотю, простіть мене, я не хотів його вбивати! Серця обох матерів защеміли. Хоча мамі вбитого цим юнаком сина і стало жаль підсудного, але чи могла вона його простити, коли рідний син — у могилі? А мама того, хто стояв у загратованій клітці суду, ніяк не могла повірити, що її син відібрав чуже життя.
…У той червневий день 5-річний рівнянин, якого батьки відправили на літо до бабці в село, забрав з поля корови. Дітей у селах змалечку привчають до роботи по господарству, отож вони допомагають дорослим, чим можуть. А потім хлопчик попросив у своєї тітки молока. — Прийди трохи пізніше, видою корову і тоді нап’єшся, — відказала йому Марія. Та хлопчик більше не прийшов. Не з’явився він й увечері. Отож хлопчика почали шукати усім селом. Оглядали криниці і всі двори. Наступного дня написали заяву про зникнення у міліцію. Хтось із чоловіків помітив біля одного з хлівів старі дошки, на яких були свіжі зломи. Чоловік придивився пильніше і побачив, що земля на цьому місці також насипана, ніби щось намагалися ретельно замаскувати. А в ній лежав поліетиленовий мішок, всередині якого й знайшли тіло зниклого хлопчика. Одяг на дитині був розірваний. Судово-медичні експерти сказали, що він помер від асфіксії. Не встигли односельчани загиблої дитини отямитись від почутого, як отримали нову приголомшливу звістку: за підозрою у скоєнні цього вбивства затримано юнака, якому не виповнилося ще й шістнадцяти років. Батьки хлопця мешкали у Рівному. Саме там спершу й вчився син. А потім батьки вирішили перевести його у сільську школу, щоб міг доглядати за старою бабусею, яка самотньо мешкала у селі. Рівенські вчителі написали у характеристиці юнака: «На уроках дисципліни не порушує, сумлінно ставиться до праці, неврівноважений, вразливий, хворобливо реагує на зауваження». На сімейній раді було вирішено, що зміна обстановки лише піде на користь сину. І в Сашка розпочалось нове життя. Він продовжив навчання у сільській школі, допомагав бабусі по господарству, а вільний час проводив біля телевізора, дивився він кінострічки, які призначались для дорослих, та еротику. Бабуся не цікавилась, що саме з таким захопленням переглядає внук. Батьки давали сину гроші на дрібні витрати, та їх йому не вистачало. У травні Сашко зважився на крадіжку з сільського кафе. Пішов на справу вночі, коли бабця спала. Зірвав навісний замок, виламав двері, забрав солодощі, воду та пиво. А у червні зважився вдруге на крадіжку. Вночі через дах проник у сільський магазин, де взяв солодощі та дві пляшки горілки. Нею згодом розрахувався за ремонт телевізора із своїм односельчанином. Схоже, отримав задоволення від почуття ризику. А в селі ніхто й не запідозрив, що худорлявий підліток, якого бабуся називає доброю дитиною, здатен на злочин. Тим часом наш «герой» не втримався, а похвалився друзям про скоєні крадіжки, а щоб повірили, що каже правду, ще й краденими цукерками їх пригощав. В один з червневих днів юнак грався з 5-річним сусідом. Коли полізли на горище старої хати, старшому закортіло розважитись, cпробувати зробити те, що не раз бачив по телевізору. Він наказав малюку, щоб той взяв у рот його статевий орган. Хлопчик ніяк не міг втямити, чого від нього домагається приятель. Юнак зв’язав йому руки мотузками, знайденими на горищі, а потім зробив все те, що бачив на екрані. Його заплаканий партнер пригрозив, що про все, що щойно трапилось, розповість не тільки своїй мамі, а й мамі кривдника. — І про те, що ти цукерки крав з магазину, також розповім! — додав хлопчик. Вочевидь, юнаку ця погроза видалася реальною. — Я злякався, що батьки мене битимуть! — скаже згодом він слідчим. Дитину юнак задушив старим ліфчиком, знайденим на горищі. Знайшов поліетиленовий мішок, запхав туди тіло вбитого. Збігав додому за лопатою, викопав біля хліва яму, скинув у неї тіло, засипав землею, закидав старими дошками, а по тому — разом з іншими мешканцями села шукав свого зниклого товариша. Коли Сашко був затриманий міліцією, написав явку з повинною. — Його колишні вчителі з Рівного, довідавшись про причетність юнака до скоєння вбивства, миттю змінили про нього свою думку і дали правоохоронцям характеристику на юнака, яка суттєво відрізняється від попередньої. Відтепер він у них «на уроках порушував дисципліну і не завжди сумлінно ставився до праці», хоча ті педагоги, хто вчив його у сільській школі, кажуть, що на уроках юнак поводився спокійно, дисципліну не порушував і є працелюбним, — розповів «РВ» адвокат підзахисного Валентин Самороков. Пан адвокат обурений і поведінкою працівників сільського магазину, бо після крадіжки ті нахабно намагались списати на його підзахисного… 61 найменування товару на 1872 гривні. — Заявили, що юнак виніс з їхнього закладу 33 пляшки різноманітних спиртних напоїв, 25 — пива, 28 — води, купу всіляких солодощів, дезодорантів та стільки цигарок, що їх би вистачило на куріння чоловікам усіх навколишніх сіл. Проте слідчі об’єктивно підрахували викрадене, його виявилось на 228 грн., — каже Валентин Самороков. Пан адвокат вважає, що його підзахисний — емоційна та вразлива особа, проявів жорстокості у нього не було, навпаки — старші могли його образити. — На формування такого стану мого підзахисного суттєво вплинули стосунки в сім’ї — безпідставні жорстокі покарання з боку батька. Мого підзахисного постійно переслідувало почуття страху за можливе покарання. Це почуття в нього закарбувалось у свідомості і вплинуло на його поведінку в момент скоєння злочину. Він був у момент вбивства обмежено осудний, — переконаний Валентин Самороков. Він просив суд врахувати пом’якшуючі обставини, а саме те, що обвинувачений визнав себе винним, щиро розкаявся, активно сприяв слідству та скоїв злочин у 15-річному віці. А Сашко в останньому слові заявив, що хоче попросити вибачення у мами вбитого хлопчика. Опустився на коліна та став просити: — Тьотю, простіть мене, я не хотів його вбивати! І це пролунало щиро. — За задоволення статевої пристрасті неприродним способом та навмисне вбивство апеляційний суд області засудив 16-річного підсудного до 13 років позбавлення волі, на волю він вийде у 29 років, — повідомила «РВ» прокурор Світлана Бернадська. Адвокат Володимир Самороков цей вирок буде оскаржувати.
