У Городищенській виправній колонії, що поблизу Рівного, незабаром оселяться 50 засуджених на довічне позбавлення волі чоловіків. Житимуть вони по двоє у камерах і носитимуть спеціальну форму. Для цього в установі виконання покарання доведеться провести чимало підготовчої роботи. А поки що у Городище прибувають ті в’язні, які хоча й отримали таке ж суворе покарання, але пробудуть у нашій області лише 15 років — Верховний Суд пом’якшив вирок. Перші п’ять років покарання вони відбуватимуть у тюрмі.
У Городищенській виправній колонії, що поблизу Рівного, незабаром оселяться 50 засуджених на довічне позбавлення волі чоловіків. Житимуть вони по двоє у камерах і носитимуть спеціальну форму. Для цього в установі виконання покарання доведеться провести чимало підготовчої роботи. А поки що у Городище прибувають ті в’язні, які хоча й отримали таке ж суворе покарання, але пробудуть у нашій області лише 15 років — Верховний Суд пом’якшив вирок. Перші п’ять років покарання вони відбуватимуть у тюрмі. Наглядатиме за дотриманням прав ув’язнених у «зонах» прокурор Василь Овдіюк. Із призначенням на посаду на повторний строк рівенському спецпрокурору Генеральний прокурор України присвоїв і новий класний чин — старшого радника юстиції. — Державний департамент України з питань виконання покарань наголошує, що в Україні, на відміну від інших європейських країн, найбільше застосовується покарання у вигляді позбавлення волі, — розповідає Василь Овдіюк. — Виправно-трудові установи переповнені, не вистачає коштів, які виділяються державою, на харчування та на утримання ув’язнених. Приміром, у Німеччині, до близько 80 відсотків засуджених застосовують такі покарання, як майнові стягнення. В Україні втілити щось схоже у життя вдасться, схоже, не скоро… Пан прокурор розповів також, за які саме злочини засуджено до довічного ув’язнення осіб, які відбуватимуть це покарання у Городищі.
Помстився за мізерну зарплатню Коли Галина відчинила двері, побачила на порозі Олексія, який працював на її фірмі — реалізовував косметику. Він звільнився з роботи, бо вважав, що роботодавець йому надто мало платить — вважав, що Галина «зекономила» на ньому щонайменше 2 тисячі доларів. Порадившись із товаришем, він вирішив, що «жадібна» пані має йому відплатити за таку кривду. Галина хотіла поговорити з несподіваним прибульцем мирно, проте він вдарив господиню молотком по голові. Переступивши через жінку, вимкнув та знову увімкнув світло на кухні. Це був сигнал напарнику, який очікував на вулиці. Галині, яка опритомніла, чоловіки зв’язали руки шарфом і стали вимагати гроші. Почувши відмову, вдарили ще кілька разів по голові молотком, а потім для «страховки» задушили краваткою. Забрали мобільний телефон, 500 доларів, 600 гривень та золоті прикраси, які здали згодом у ломбард, а телефон продали.
Мертвець... ожив і його добили Двоє чоловіків вирішили вчинити напад на таксиста, щоб відібрати авто та продати його по запчастинах. Ретельно спланували «операцію», таксиста обрали не на іномарці, а на «Жигулях», бо деталі з цього авто користуються більшим попитом, отож збути їх можна швидше. Іван сів поряд з водієм, Володимир — позаду, стискуючи в руках молоток. Коли Іван відвернув на якусь мить увагу водія, Володимир огрів того по голові. Тіло запхали в багажник, але доїхати до схованки, яку обрали для авто на Яворівському полігоні, не встигли. З багажника почувся стукіт. — О Боже, наш мертвець ожив! — зойкнув від несподіванки Іван. — Не бійся, зараз замовкне навіки! — «заспокоїв» товариша Володимир. Таксиста чоловіки добили. Знищили рацію, тіло закопали, але невдовзі обох затримали оперативники. Адвокат Івана красномовно просив суддів, щоб були милосердними до його клієнта, адже він утримує матір-пенсіонерку, а злочин скоїв, бо ...боявся свого товариша, мовляв, у всьому винен Володимир. Товаришів засудили до довічного позбавлення волі, проте вирок вони оскаржили.
Маму вбив ножицями Родина Василя переживала, що його довелось відправити у тюрму, проте іншого виходу в них не було — син люто побив батька та сестру. За злісне хуліганство Василь відсидів два з половиною роки у колонії, звільнився завдяки амністії. Хоча й каже, що зненавидів своїх рідних, проте вийшовши на волю, до них повернувся, адже іншого житла не мав. Вимагав у рідних гроші, щоб купувати горілку. Коли ж не давали — ставав агресивним, погрожував, що всіх повбиває. Якось сусідка почула на подвір’ї Василя жахливий крик — від болю кричала Василева мама та її дворічний правнук. Коли жінка прибігла, стала свідком жахливого видовища — Василь ножицями вбивав на очах дитини матір. Виправдовуючись, згодом скаже, що образився на неньку за те, що сказала, що його місце — в тюрмі.
