У березні обласні депутати мають визначитися, чи вивішувати на будівлі Рівненської ОДА та облради на майдані Просвіти у Рівному червоно-чорний стяг ОУН - поряд з державним синьо-жовтим прапором. Таке поєднання уже було – під час революції 2013-2014 років. Тоді багато хто ще плутав прапор національно-визвольного руху ХХ століття з політичним прапором «Правого сектора». Та й нині червоно-чорні кольори асоціюються у більшості з націоналістичними політичними силами. Тож чи буде зручно головам ОДА та облради, які представляють БПП, під таким символом?
Проект рішення про використання прапора ОУН зареєструвала фракція «Свобода» в облраді. У документі йдеться, що червоно-чорний стяг – це «прапор країни, яка захищає свою цілісність від зазіхань одвічного ворога українського народу – Росії, прапор, який окроплений кров’ю українських повстанців 40-50 років XX століття та героїв сучасності – українських кіборгів, прапор, який веде у бій українських патріотів проти російських окупантів».
Депутати пропонують рішенням обласної ради рекомендувати вивішувати прапор ОУН на будівлі обласної ради та ОДА, а також на всіх органах, установах та підприємствах області. Щоправда, тільки 10 разів на рік – до пам’ятних дат, як-от дня народження Степана Бандери 1 січня, створення ОУН 3 лютого, дня народження Тараса Бульби-Боровця 9 березня, у День пам’яті жертв політичних репресій 21 травня, День захисника України та День створення УПА 14 жовтня, День Гідності та Свободи 21 листопада.
Рівненська обласна рада, якщо проголосує, не стане першою, яка ухвалила рекомендаційне рішення використовувати поряд із синьо-жовтим прапором червоно-чорний. За подібне уже проголосували депутати Рівненського та Здолбунівського районів. Намагалися також ухвалити рішення і на півночі області, але депутатських голосів не вистачило.
Алла Черній, голова гуманітарної комісії облради, депутатка від «Батьківщини»:
— У мене також є червоно-чорний прапор, я його шаную, але спонукання його використати — нині недоцільне. Це може спровокувати конфлікти. ОУН — велика віха в історії України, нам потрібно вивчати її діяльність, пам’ятати про подвиги. Але наразі це не фактор, який єднає українців.
Окрім того, використання червоно-чорних прапорів на адмінбудівлях можуть використати вороги України для чергових звинувачень. Це вигідно тим, хто не хоче, щоб в Україні була єдність. Потрібно починати з іншого – з дитячих садків розповідати дітям про боротьбу України у XX столітті, щоб виросло покоління, яке по-іншому ставилося б до ОУН та її символіки.
Андрій Бортнік, депутат від фракції «Свобода»:
— Україні постійно щось закидають. Але це наша історія, наше минуле, яке потрібно поважати і знати. Історія національно-визвольного руху, боротьба за незалежність – це позитивні речі. Не думаю, що нашу ініціативу використають для будь-яких провокацій. Депутати облради, думаю, прислухаються до нашої ініціативи. На Рівненській районній раді після ухваленого подібного рішення уже вивішували червоно-чорний прапор. Я також, як головний лікар обласного центру екстреної меддопомоги, вивішу на нашій будівлі, якщо обласна рада проголосує. У моєму кабінеті червоно-чорний прапор уже давно.
Михайло Кириллов, позафракційний депутат облради:
— От як тільки усі депутати повивішують червоно-чорні прапори на своїх будинках, тоді й обласна рада нехай береться розглядати це питання. На березневій сесії я не голосуватиму «за». Ухвалювати таке рішення — хіба дражнити поляків і розхитати і так напружену ситуацію. А вигідно це лише Росії. Та й хіба вивішування червоно-чорного прапора щось змінить для людей? Зарплати піднімати потрібно, хабарі не брати. А прапор ми маємо — синьо-жовтий.
Володимир Валявка, депутат від фракції «Свобода»:
- Що ще може спровокувати червоно-чорний прапор? Війна у нас і так іде, поляки втручаються у нашу політику пам’яті. Не можна нам ззовні нав’язувати, що і як вшановувати.
Петро Долганов, кандидат історичних наук, викладач Рівненського державного гуманітарного університету:
- Червоно-чорний прапор я б не ризикнув ніколи на себе одягнути. Бо він є символом радикального напряму націоналізму – інтегрального. І справа навіть не у тому, як відреагує Польща (ми не маємо давати закордонним колегам право впливати на нас, хоча рахуватися з ними повинні), а у тому, яку оцінку дадуть цьому кроку в самій Україні.
Впевнений, що цей символ не оцінить значна частина українців. Інтегральний націоналізм є частиною нашої історії, його мають об’єктивно вивчати дослідники: не оцінювати винятково з критики, як це робить московська пропаганда, але і не тільки з позиції позитиву, як це роблять українські націоналісти. Насправді все значно складніше.
Радикальний напрям українського націоналізму вперше системно обґрунтував Дмитро Донцов, який багато чого взяв з польського інтегрального націоналізму Романа Дмовського, котрого у багатьох польських колах також вважають героєм. Ідеологія інтегрального націоналізму з позиції сьогодення є неприйнятною. Бо, наприклад, це була ідеологія однопартійності, що суперечить демократії. Свого часу був мейнстрім радикальних ідеології й вони переживали сплеск популярності, але у контексті нинішньої побудови демократичної Української Держави така ідеологія не може бути підґрунтям. І у нас є офіційний державний символ – синьо-жовтий прапор, якого достатньо, щоб підкреслювати патріотичні позиції.
Віталій Сухович, обласний депутат від фракції БПП:
— Я – прихильник червоно-чорного прапора. Це наша історія, яку потрібно поважати. Але у Дубровиці, наприклад, тричі подібний проект рішення виносили – і так голосів і не вистачило. Тож і обласна рада може не проголосувати. Можливо, рішення і справді не на часі.
Алла САДОВНИК.
