Важливе місце в розвитку естрадної музичної культури як у нашому місті, так і в колишньому Союзі відіграли місця, де грошовита публіка любила проводити свій вільний від роботи час.
Важливе місце в розвитку естрадної музичної культури як у нашому місті, так і в колишньому Союзі відіграли місця, де грошовита публіка любила проводити свій вільний від роботи час. Наприкінці вісімдесятих років різні клуби і танцювальні майданчики втратили свою колишню популярність. Люди замість клубів відпочинку почали частіше відвідувати ресторани, аби там спокійно поспілкуватися, повечеряти, а хто — й потанцювати. Музиканти, відчувши, що працювати в ресторанах стає набагато вигідніше як у матеріальному, так і в творчому плані, запропонували свої послуги директорам «закладів харчування». Ті, звісно, відмовлятися не стали. Проте танцювальні майданчики порожніми теж не залишились — місце учасників ВІА зайняли диск-жокеї, а просто танці вже стали «дискотеками». Звісно, повністю жива музика з танцмайданчиків не зникає, проте старим і навченим музикантам вже нецікаво грати для молоді за копійки. Справжні гроші були саме там — у «кабаках». На той час у Рівному було шість ресторанів, де відвідувачі разом із харчами могли насолодитися й музикою. Рівень виконання був високий, оскільки учасники ресторанних музичних ансамблів переважно були досвідченими і професійними. У ресторані «Мир» у свій час грали команди Володимира Наливайка, Володимира Жуковського, В’ячеслава Дударя. В «Україні» (на його місці зараз знаходиться пасаж «Театральний») — Анатолія Бистрякова, Анатолія Залевського, Єфима Барбаумова. У «Спорті» свою майстерність демонстрували колективи Нони Кека, Володимира Пасічника та ін. Крім того, не були порожніми й ресторани «Горинь» (нині успішно зруйнований), «Ровно» (більш відомий під підпільною назвою «Сайгон», історію виникнення якої мало хто вже пам’ятає), «Відін» (у наш час проданий під магазин одній відомій фірмі). Як розповідають музиканти, або як їх частіше кличуть, «лабухи», кожен ресторан у Рівному мав своє обличчя, чи то пак свій, відмінний від інших, стиль. У «Мирі» частіше розважалась публіка з вищих верств суспільства, приїжджі високопоставлені особи. Тому там частіше можна було почути класичний джаз-рок. «Горинь», через своє розташування за містом, мала славу ледь не ідеального місця «для наскоків у гречку». А музиканти там полюбляли пограти щось «блатне», «одеське». «Сайгон» був більш молодіжним, там нерідко полюбляли залишати свої останні гроші афганські «дембелі». «Спорт» ввесь час належав обласній кооперації, що робило його найдешевшим, а віддаленість від центру і розташованість не в готелях — найдемократичнішим рестораном. «Лабухи», котрі там грали, могли дозволити собі багато чого, що було неприпустимо в центральних закладах. Порівнювати тогочасні ресторани і сучасні — справа невдячна. У вісімдесятих роках ресторан був показником майстерності музиканта. Це зараз музикантам грати зовсім не обов’язково — варто включити синтезатор-«самограйку», де всі необхідні мелодії вже є. Тоді про таке навіть мріяти не могли. Зрозуміло, що поганий гітарист чи співак у пристойному закладі гроші заробляти не могли. А гроші це були не маленькі — якщо офіційно ставка музиканта дорівнювала середній зарплатні інженера — 80-120 карбованців, то так званий «парнас», тобто гроші від відвідувачів, був разів у п’ять більшим. Це була чудова школа, через яку пройшли всі зараз відомі зірки як української, так і російської естради. У Радянському Союзі завжди існувала звичка когось у щось об’єднувати. Люди творчі, звісно, теж мали свої спілки, набагато впливовіші, ніж зараз. Не обминула ця хвиля й музикантів. У Рівному на початку вісімдесятих років виникло Рівенське обласне об’єднання музичних ансамблів, яке всі називали просто РОМА. Це була професійна спілка музикантів, переважно ресторанних, яка допомагала їм відстоювати свої права — тепер директор ресторану не міг просто так звільнити музиканта. Першим директором об’єднання був Георгій Келерман. РООМА регулярно організовувало оглядини-конкурси музикантів, де й визначало кращих. Свого часу таких звань удостоювалися Володимир Жуковський (гітара), Олександр Заходякін (клавіші), Степан Бондар (саксофон-сопрано), Олександр Кротінов (барабани), Ігор Герасимчук (бас-гітара), В’ячеслав Шпінда та Віктор Кравченко (вокал). Проіснувало об’єднання до того часу, поки великий і могутній Радянський Союз розвалився.