Такі запитання можна почути тепер не тільки від пересічного громадянина, а також від представників та посадових осіб влади, депутатів, навіть на рівні законодавчого органу держави. Таке бачення питання виникає від незнання, мети та завдання, які стоять перед цим судовим органом. Отож, дати відповідь на це запитання ми попросили Юрія Рожина, суддю Гощанського районного суду.
— Кодекс адміністративного судочинства України вступив в дію ще 1 вересня минулого року, а отже це початок функціонування адміністративних судів як окремої структури судової системи держави. Завдання цих судів спрямоване на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів владних повноважень при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Діяльність суду повинна полягати в забезпеченні та дотриманні принципу верховенства права у відносинах між публічними органами державної влади та місцевого самоврядування з людиною і громадянином, юридичними особами, при цьому враховувати міжнародні зобов’язання України та практику Європейського суду з прав людини. Громадянин або юридична особа подаючи адміністративний позов до суду, може оскаржити будь-яке рішення, дію чи бездіяльність цих органів, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Наша держава не стала першою у створенні такої судової структури. В Європі такі суди діють і не один десяток років. Це викликано необхідністю дотримання демократичних принципів в розвитку держави, взаємовідносинах в суспільстві і, як вже зазначалось, дотримання принципу верховенства права. Особливістю адміністративного судочинства, на відміну від цивільного, є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, тобто на суб’єкта владних повноважень — орган влади чи посадову особу. Саме вони, а не громадянин, який подав позов, повинен надати суду всі матеріали та навести переконливі аргументи, які свідчать про їх правомірні дії. У той же час, закон покладає на адміністративний суд зобов’язання перевірити, чи рішення прийняте або дія вчинена з дотриманням принципу рівності перед законом, уникаючи несправедливої дискримінації. Поряд з цим суд повинен дати оцінку, чи прийняте рішення пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення або вчинена дія. Можна навести безліч прикладів, коли органи державної влади, посадові особи, що їх представляють, діють виключно з урахуванням відомчих інтересів, захищаючи корпоративні права своєї установи, використовуючи своє право останнього слова, в порушення діючих норм національного законодавства, прав, свобод та інтересів громадян. Чого варта лише дія податкових органів, відмовляючи прийняти письмову заяву підприємця про обрання ним виду сплати податку, якщо на заяві відсутнє погодження інспектора, який не ставить свій підпис з тільки йому відомих причин. Закон України «Про звернення громадян» надає право громадянину звернутися до органів державної влади, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних прав і законних інтересів. Цей же Закон зобов’язує ці органи розглянути пропозиції та повідомити громадянина про результати розгляду. Останнім часом збільшилась кількість випадків звернення громадян в суд із заявами щодо необгрунтованого притягнення до дисциплінарної відповідальності. Пункт 3 ст.40 Кодексу законів про працю України надає право керівнику установи звільнити працівника за систематичне невиконання працівником трудових обов’язків. Такою обставиною є притягнення працівника протягом року до дисциплінарної відповідальності. Цілком зрозуміле в нинішніх умовах намагання керівників нової формації підвищити вимоги до підлеглих. Але стаття 149 того ж кодексу, зобов’язує керівника при обранні виду стягнення врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Поява адміністративної юстиції у вигляді судів — це вид судового контролю за публічною владою, спрямований на професіоналізм органу влади, їх посадових осіб, кваліфікованого та обгрунтованого підходу у прийнятті рішень, обов’язок діяти виключно в межах своєї компетенції, виключаючи моменти бездіяльності, або ухилення у прийнятті рішень, направлених на захист конституційних прав, інтересів та свобод громадянина. Виходячи із свого багаторічного професійного та життєвого досвіду, дозволю собі висловити свою точку зору щодо використання владних повноважень. Мета та засоби, з якими досягається влада та володіння владними повноваженнями, — це зовсім різні речі. Недостатньо для управління наділити особу лише владними повноваженнями. Треба мати хист організатора, елементи дипломатії, знання предмету діяльності, розуміння людського фактору, надані законом права та повноваження, а це все елементи професіоналізму та фаховості посадовця. Процес створення структури адміністративних судів в державі відбувається дуже повільно. Життєві процеси в суспільстві не можуть зупинятись, або очікувати сприятливі умови. У кінцевому результаті страждають та залишаються не втіленими в життя основні принципи демократії суспільства, проголошені нинішньою владою.
