19-річну Марію Щербакову виявили мертвою у підвалі однієї з дев’ятиповерхівок на вулиці Вербовій 2 вересня 2006 року. Вбивця дівчини потрапив на лаву підсудних, проте покарання за свій злочин не отримав й досі. Про те, що ж відбувається у суді, розповідає мама Марії — Ірина Щербакова: — Перше засідання в суді, призначене на 12 березня, не відбулося: адвокат підозрюваного подав заяву, що він не може бути присутнім. Засідання перенесли на наступний день.
— Перше засідання в суді, призначене на 12 березня, не відбулося: адвокат підозрюваного подав заяву, що він не може бути присутнім. Засідання перенесли на наступний день. З початком засідання нам стало відомо про прийняття рішення про закриті судові засідання. Коли на початку цього засідання, єдиного, що відбулось, ми почули, що засідання будуть закритими та зрозуміли, що інша сторона знала про це заздалегідь, ми висловили недовіру судді, який виніс таке рішення, мотивуючи тим, що в справі є інтимні подробиці. Ми протестували: «Крім страшних фотографій та самого факту сильного побиття та вбивства в справі немає інтимних подробиць». Але суд відмовив нам в відводі судді. Ми подали позов на моральне та матеріальне відшкодування. Третє засідання мало відбутися 20 березня, проте знову було перенесене. Свідки не прийшли, як нам стало відомо згодом, через те, що не встигли отримати повістки в суд — на оформлення повісток, відправлення, отримання їх поштою та явку в суд було відведено лише тиждень. На четверте засідання, яке було призначене на 7 квітня, свідки прийшли, але воно не відбулося: захворів один з суддів. На п’яте засідання, яке призначили на 21 квітня, знов прийшли свідки, але і воно не відбулось через «технічні обставини», за якими один з народних засідателів не може бути присутнім». Засідання перенесено на 5 травня, але я не впевнена, що воно відбудеться. Досудове слідство тривало півтора року. Cпочатку нас не визнавали потерпілими, а це означало, що ми не мали б права під час слідства на участь в справі, на ознайомлення з матеріалами справи після закінчення досудового слідства та права на присутність в залі суду. Ми були змушені звернутися до адвоката. Лише дії нашого адвоката сприяли встановленню нашого справжнього статусу та істини по справі. Півтора роки пішли на те, щоб домогтися справедливості в обвинуваченні. Дуже допомогло нам звернення до газети «Рівне вечірнє» («РВ» 15.02.2007). Після цього прокурор області Олексій Баганець зазначив, що слідство по справі спочатку проводилося поверхнево, з порушенням наших прав, прав потерпілих, що прийняті відповідні заходи. На сьогодні підозрюваному пред’явлені серйозні обвинувачення: спроба зґвалтування, крадіжка та скоєння вбивства з метою приховування іншого злочину. Звернення до засобів масової інформації для нас, батьків, було тоді як хапання за соломинку, проте на початку засідання адвокат підозрюваного заявив суду, що мої надруковані в пресі листи — «психологічний тиск на його підзахисного», що «це все — фантастика».
