Адвокат Роман Хмара: «Поняття „процент розкриття“ у цивілізованих країнах відсутній»

Новий кримінально-процесуальний кодекс, який нещодавно набув чинності, попри всі зміни, не зміг усунути головну проблему в діяльності українських правоохоронних органах — оцінку роботи цих органів за статистичними показниками. До правоохоронних органів доти будуть ставитись з недовірою, поки з працівників міліції вимагатимуть високий процент розкриття злочинів. Альтернативою цим вимогам може стати західна модель оцінки діяльності правоохоронних структур.

Можливо, для пересічного громадянина термін «правова статистика» звучить надто сухо і нецікаво, однак, це явище в нашій державі мало не щодня негативно позначається на багатьох з нас. І саме правова статистика, впевнений, є однією з найбільших проблем нинішньої кримінально-правової ситуації в державі. Справа у тому, що Україна успадкувала від СРСР недосконалу систему показників, де основним критерієм оцінювання успішності діяльності правоохоронних органів є «процент розкриття злочинів». Тобто, грубо кажучи, чим більше злочинів вважається розкритими, тим краще спрацювали правоохоронні органи. А суди у переважній більшості випадків працюють в унісон з правоохоронцями. Інакше в нашій державі не було б серед загальної кількості вироків настільки абсурдного показника виправдувальних вироків — 0,04 відсотки, що викликає, наприклад, у американських суддів і адвокатів сильне здивування та сміх. Думаю, багато хто чув про випадки, коли у нашій державі люди відбувають покарання за злочини, яких не вчиняли, коли з пальця «висмоктуються» організовані злочинні групи там, де їх і близько не було, під тиском пишуться явки з каяттям тощо. До мене часто звертаються люди, які розповідають, мовляв, у міліції їх побили так, що вони визнали б вину й у вбивстві Кеннеді... Все це наслідки гонки правоохоронних органів за нинішніми химерними показниками. В Україні не кримінально-правова ситуація формує правову статистику, а навпаки. І ніякі міжнародні конвенції, декларації, ніякі нові процесуальні кодекси не здатні суттєво впливати на це. Згідно з даними соціологічних досліджень, працівник міліції у 80 відсотках випадків сприймається українськими громадянами як фактор ризику. Під час мого візиту в США за програмою «Відкритий світ», за тематикою «Верховенство права», я побачив, що у роботі правоохоронних органів США, а також інших провідних європейських країн подібні статистичні показники відсутні. Там основним критерієм оцінки роботи «органів» є громадська думка, оскільки є найбільш об’єктивною завдяки проведенню опитувань громадян професійними незалежними соціологічними установами на державне замовлення на підставі тендерів. У сусідній Польщі, наприклад, до 2006 року оцінювання роботи поліції відбувалося також за статистикою. Із 2007 року запроваджено нову систему оцінювання ефективності польської поліції. Головним критерієм для визначення ефективності її діяльності стали результати соціологічних досліджень. Зазначені вивчення громадської думки організовують раз на рік у січні за участю 17 тис. респондентів, вік яких перевищує 15 років. Дослідження проводять методом індивідуальної бесіди з використанням стандартизованих питань. Досвід показав — це правильний шлях. Зокрема, протягом останніх десяти років рівень довіри суспільства до поліції Польщі стабільний — 72–75 %. Уявіть, як би було приємно, коли ви приходите у райвідділ міліції, а міліціонер зустрічає вас із розумінням вашої проблеми й усіма власними діями сприяє вам у її вирішенні. Оскільки знає, що саме ви — основний показник успішності його роботи. Та й самим правоохоронцям, знаю це як колишній працівник міліції, набагато приємніше було б працювати в абсолютно іншому форматі — форматі співпраці та взаємодопомоги, де немає щохвилинної гонки за абстрагованими кількісними показниками, де немає щоденних нарад з криками та ненормативною лексикою, де немає роздратованих і похмурих облич. Зараз в Україні стало поширеним словосполучення «вертикаль влади». Так от, в США це явище відсутнє, система стримувань і противаг є дієвою. Судова гілка влади, на відміну від нашої держави, є повністю незалежною від інших гілок влади, а судді виносять неупереджені рішення по справах, і це є не просто декларацією, а реалією. Заробітна плата федерального судді не є табу для громадян і складає приблизно 120 тисяч доларів в рік. Вертикаль відсутня й в інших правоохоронних органах. Прокуратура, наприклад, не може тиснути на поліцію у прийнятті процесуальних рішень. Усі судді (окрім федеральних), прокурори, шерифи обираються населенням на певний строк. А будь-які дії правоохоронних органів здійснюються у відповідності з правами людини. Наприклад, полісмен, який затримує особу на місці злочину, до моменту арешту вмикає портативну відеокамеру, яка знаходиться на форменому одязі або на службовому автомобілі, а тому зловживання з боку представника держави навіть на початковому етапі практично виключені.