Чергова спроба відновити пасажирські авіарейси з Рівенського аеропорту завершилась фіаско: через недостатню завантаженість літній рейс Рівне-Анталія наприкінці липня довелося відмінити. Раніше не вдалася спроба відновити рейс Рівне-Сімферополь, а ще раніше аеропорт відмовився від рейсу на Москву. Тож зараз Рівенський аеропорт обслуговує нерегулярні вантажні та чартерні рейси. Пасажирів, на жаль, немає.
— Усі добре розуміють, що того аеропорту, який був у Рівному 15 років тому, уже ніколи не буде, — міркує його директор Віктор Якобчук, — якщо за радянських часів авіаційне паливо було зовсім дешевим, то тепер воно складає 86% собівартості авіаперевезення. Ми порахували, що Як-42 на 120 місць на Сімферополь не зможемо завантажити навіть разом з Чернівцями, оскільки квиток в один бік обійдеться у 450-470 гривень. З наших найближчих сусідів «літають» Львів та Івано-Франківськ, однак їхнє географічне розташування більш до того сприятливе. Наше географічне розташування п.Якобчук теж вважає сприятливим, але для обслуговування вантажних перевезень. Якщо протягом січня-березня минулого року аеропорт прийняв усього 14 літаків, то за той самий період цього року — 93. Віктор Якобчук не полишає амбіційного плану відкриття на базі Рівенського аеропорту вантажно-митного терміналу з авіаційно-технічною базою, розрахованого насамперед на найбільшого у світі виробника і постачальника промислових товарів найширшого спектру використання — на китайський продукт. З його слів, нічого подібного в Україні немає, оскільки усі наші аеропорти збудовані в радянські часи і були розраховані більше на обслуговування пасажирських рейсів, ніж вантажних. Існуючі термінали, на думку п.Якобчука, назвати так можна лише відносно, оскільки їхніх можливостей вистачає хіба на п’яту частину вантажів, які могли б через них проходити. Останній радянський термінал будували німці в Санкт-Петербурзькому аеропорту Пулково, власне, цей досвід і вивчав п.Якобчук, виношуючи свою ідею. Однак необхідних для будівництва терміналу у Рівному 50 мільйонів доларів ні у самого аеропорту, ні, звичайно, в обласного бюджету немає і не буде. На цю пропозицію ніби-то відгукнулися інвестори, але за теперішньої політичної нестабільності в країні це не більше, аніж протокол намірів, який ні до чого не зобов’язує. Наприкінці минулого року обласна рада призупинила своє рішення про продаж аеропорту і вирішила вдатися до акціонування підприємства з метою залучення інвестицій. У цьому питанні аеропорту зараз потрібна активна підтримка обласної влади. — Звичайно, 166 гектарів землі, яку ми займаємо, можна комусь продати, — резюмує п.Якобчук, — новий власник землю розділить, вигідно продасть і швидко на цьому заробить. Але таке рішення безперспективне, адже виграє від того саме новий власник, а не місцевий бюджет.
