Аматори гострих відчуттів

1585 0

Спостерігаючи наше життя, читаючи міліцейську хроніку, в якій чи не кожного тижня фіксуються вбивства, зґвалтування або просто тяжкі тілесні ушкодження, якими люди «обдаровують» одне одного і, часто-густо, саме близькі люди, мимоволі схиляєшся до думки, що фраза: »Рік життя в нашій країні цілком замінює контузію в голову середньої тяжкості» небезпідставна. Деякі психологи вбачають першопричини душевного зламу, який переживає нині український народ, у соціальних змінах, що пошматували суспільство.

Людина, розмова з якою пропонується читачам, свого часу досить часто стикалася саме з цим контингентом як експерт-психолог. Проводити експертизи сексуальних збоченців їй доводилося у різних містах нашої країни. Був у її практиці також і випадок, який на початку 80-х викликав широкий резонанс і у місті Рівне. Тоді жінки вечорами побоювалися вийти на вулицю, бо… їх штрикали шприцами у, так би мовити, філейні частини, а серед населення поширювалися чутки, ніби у місті орудує американський шпигун. Він начебто був засланий робити ін’єкції чогось невиліковного радянським жінкам із метою, відомою лише американському імперіалізму. Зараз, напевне, в цьому звинуватили б терористів, але тоді часи були інші. — Пане Святославе, наскільки ті чутки відповідали дійсності? Чи, можливо, їх поширювало КДБ, щоб наш народ не втрачав класової пильності? — Стосовно цього я не знаю нічого, але вбачати в усьому «руку КДБ» теж не варто, бо це, на мою думку, трохи симптоматично. — Натяк зрозумів, але все ж цікаво: він і справді був шпигуном? — Авжеж, ні. Насправді це був молодий чоловік, який після закінчення військової кафедри водного інституту відбував строкову службу в лавах Радянської армії як офіцер, що давало йому змогу вільно пересуватися, в одному з маленьких гарнізонів неподалік Рівного. Самі розумієте, що розваг у майже закритому чоловічому колективі досить мало. Отож коли йому ставало в тому гарнізоні нудно, він приїздив до обласного центру… — …і колов голкою жінок?! — Не все так просто. Під час проведення експертизи ми з ним багато розмовляли. Спочатку він не йшов на контакт і волів за краще клеїти дурня в прямому розумінні слова, але врешті-решт це йому набридло, і я зміг скласти повну картину відхилень у його психіці. До речі, треба сказати, що він був одружений. — З подушечкою для голок? — Ні, він був не настільки схиблений. В нього була нормальна, досить сексапільна жінка, яка навіть не підозрювала про його вилазки у місто. Для нього відігравало велику роль те, щоб об’єкт його сексуальних домагань був не знайомий з ним. Ось тоді під час контакту він отримував найвище задоволення. — Невже можна отримати оргазм від того, що колеш жінку голкою? Він був послідовником маркіза де Сада чи що? — Як це не дивно, але він, назвемо його Іваном, не був садистом. Згідно з профілем особистості, який будується на основі психологічних тестів стандартизованих методів вивчення особистості для визначення рівня адаптованості людини до соціального середовища, Іван був людиною, в якій поєдналося кілька типів. А саме — шизоїдний, збудливий та фемінінний. Не був він позбавлений і сентиментальності, а, наприклад, для релаксації вмикав музику на повну гучність. Це теж багато про що говорить, але не будемо відволікатися. Отже, поєднання цих рис і спричинило в нього прагнення задовольняти свій сексуальний потяг таким незвичним чином. Одним з необхідних факторів була наявність нестандартних умов та небезпеки. Його дуже збуджувало саме порушення певних соціально-моральних норм, виклик, який кидав соціуму. — Цікаво, це в нього було закладене від народження чи сформувалось пізніше? Чи не можна про це більш детально? — Певні нахили у людей виникають ще в дитинстві, проте для формування якогось розладу психіки велику роль відіграє навколишнє середовище. Поштовхом для Івана стало саме перебування в армії. Як я вже казав, щоб задовольнити своє прагнення побачити звабливі жіночі ніжки, він і приїздив до міста. Спочатку він просто милувався ними, але одного разу сталося так, що в автобусі біля нього сиділа дівчина, від колін якої він всю дорогу не міг відірвати очей. І коли настав час виходити, Іван доторкнувся до них, щоб пройти на вихід. І відчув оргазм, який, скажемо так, перевершив усі його сподівання. Тут треба звернути увагу, що обстановка для цього за його мірками була ідеальна: збудження від споглядання спокусливих жіночих форм, скупчення людей, які створювали певну атмосферу, що в його уяві загрожувала особистій безпеці у разі, якби він почав домагатися жінки — все відповідало його стандартам. Ось тоді він і зрозумів, що, так би мовити, контактний секс в екстремальних умовах має свої переваги. — Але ж він її не вколов, а лише просто торкнувся? — Так, але це відіграло свою роль при подальшому пошуку ще більшого задоволення. Розумієте, будь-яка людина, як і тварина, незважаючи на приказку «від добра — добра не шукають», свідомо чи підсвідомо спрямована на максимальне задоволення своїх потреб. Тут буде доречним згадати досліди американських вчених-біхевіористів, які досліджували поведінку пацюків. Гризунам вживлювали у мозок два електроди, один з яких з’єднувався із центром задоволення, а інший — з больовим центром. У клітці було дві кнопки, одна з яких активувала центр задоволення, а друга навпаки. І коли пацюк хоча б раз натискав кнопку, від якої активувався больовий центр, він уже ніколи до неї не підходив. Коли ж він від натискання кнопки отримував задоволення, то тиснув на неї із скаженою частотою, забуваючи про все на світі й доводячи себе до непритомності. — Мораль доволі прозора, та повернімось до нашого збоченця. Коли ж він у пошуках кайфу почав застосовувати голку і чому? — Це сталося цілком випадково. Одного дня Іван опинився біля прохідної заводу, коли якраз закінчилася зміна. Було близько одинадцятої вечора на початку весни. Він примітив собі одну дівчину, яка йшла разом із подругами, і вирішив її «провести» додому. Отож він досить довго йшов слідом за ними вулицями і тривожила його лише одна думка — як залишитися невпізнаним під час контакту. Річ у тім, що він був одягнений у військову форму, поверх якої був темний бушлат. У темноті він міг здатися схожим на цивільного, проте все псувала кокарда на шапці. І от, вже опинившись у під’їзді, він, збуджений переслідуванням до нестями, стягнув із голови шапку і засунув її за пазуху. І вколовся об голку, яка була на всяк випадок застромлена разом із ниткою в шапку. І відчув такий оргазм, який, за його словами, заслуговував на те, щоб дати про нього уявлення іншим. — Щось мені важко зрозуміти, як таке могло статися. Чи не могли б ви пояснити? — Річ у тім, що у збудженому стані будь-який сторонній подразник підсилює і без того загострені відчуття до найвищого рівня. В даному випадку саме біль від неочікуваного уколу голкою спричинив в Івана апогей задоволення. Отож він схопив ту голку і побіг слідом за обраницею, яка піднімалася сходами, та й штрикнув її. Зробив він це, за його словами, з метою поділитися з нею своїми відчуттями. — Дивний спосіб доставити задоволення іншим. — Ще б пак, та в його хворій уяві укол голкою трансформувався таким чином, що підмінив собою той дотик до «партнерки», який він практикував раніше. Додайте до цього ще зляканий жіночий крик, що давав ілюзію, так би мовити, повноцінного контакту, і картина ідеального, авжеж, з погляду Івана, сексу буде повною. Повертаючись до того випадку, коли він застосував голку вперше, можу додати, що замість подяки він, звісно, тоді отримав сумочкою по голові, але це лише додало відчуттям гостроти. З погляду біоенергетики, можна сказати, що він був енергетичним вампіром. Тобто йому була необхідна енергія, яку викидала злякана жертва, адже найпотужніші викиди енергії відбуваються під час сплеску емоцій. От з того часу пішло-поїхало. Іван вистежував гарних жінок у різних місцях міста й отримував своє задоволення, аж поки його не схопили. — Як це сталося? — Зважаючи на те, що це тягнулося досить довго, бо Іван був не місцевий, а це дуже утруднювало полювання на нього, чутки про його неподобства отримали широкий резонанс. Перший секретар обкому рвав і метав, вся міліція стояла »на вухах», отож для затримання Івана був розроблений комплекс заходів. Був складений словесний портрет, у місцях, де він був помічений, постійно патрулювали дівчата-міліціонери у цивільному, провокуючи зловмисника причепитися до них. Їх підстраховували замасковані міліціонери. І врешті-решт Івана, який на той час модернізував своє знаряддя і користався портативним шилом, що складалося, схопили. — Чи визнали його карним злочинцем? — Як не дивно, особливо зважаючи на ті часи, коли всім керувала партія, а секретар обкому вимагав покарати його найсуворіше, переміг Закон — Івана було визнано хворою людиною, яка не могла відповідати за свої вчинки, і тому він був направлений під нагляд районного психіатра. Розумієте, сталося так, що стрес під час арешту заблокував ту фіксацію нав’язливих дій, яка маніпулювала його свідомістю. Його просто тягло це робити і він не міг цьому опиратися, хоча й усвідомлював, що незабаром його затримають. Іншими словами, Івана не можна було назвати невиліковним маніяком. — Зрозуміло, він був просто таким собі непрофесійним любителем, тобто аматором гострих відчуттів. Скажіть, будь ласка, чи завжди накопичення тих чинників, що були зазначені у його психологічному профілі, призводять до виникнення подібних фіксацій нав’язливих дій? — Авжеж, ні, тому що велике значення має навколишнє середовище. Якби умови його існування склалися трохи інакше чи він знайшов би жінку з певними мазохістськими нахилами, яка, так би мовити, погодилася грати в його ігри, то все відбувалося б за іншим сценарієм і всі були б щасливі. — Як щодо психологічних відхилень у справжніх маніяків? — Маніяків на кшталт Чикатила в моїй практиці не траплялося. Одного разу, правда, мав справу з молодим, до речі, доволі миршавим циганом, який примудрився одночасно зґвалтувати трьох дівчат, але його було визнано дієздатним. — Як же це йому вдалося? — Дівчата випадково опинилися в незнайомому районі, що славився своєю злочинністю, і перед тим, як зустріли того цигана, були вже налякані. Тобто демонстрували віктимну поведінку, підсвідомо вважаючи себе майбутніми жертвами. Отож йому було неважко підкорити їхню волю своїй, особливо коли сказав, що він — один із ватажків численних вуличних банд, і завести в місце, де все це сталося. Щоправда, коли він ґвалтував третю, одна з дівчат зацідила йому в голову каменюкою. Потім його заарештували і ніяких відхилень від норми не виявили. — Я так розумію, для того, щоб кинути виклик соціальним та моральним нормам, не обов’язково бути схибленим. Просто, як кажуть, голова є предметом темним і дослідженню не підлягає. — Ще кажуть, що у кожному жарті є частка жарту. — Дякую за цікаву розмову.


Поділися з нами новиною! Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Коментарі (всі коментарі проходять модерацію)

Залиште вiдповiдь

Читайте також