Цього року ялинки, які очікували веселого Різдва на центральних майданах американських міст, вже не називаються «різдвяними». З метою дотримання політичної коректності відтепер вони звуться просто «святковими», щоб не образити почуття американців нехристиянської віри. Рішення настільки ж раціональне, наскільки безглузде. Що з того, що ялинка не зветься «різдвяною», якщо її все одно ставлять на Різдво? Якби її ставили, наприклад, на Курбан-байрам, ото була б коректність. Вихідні дні на Різдво американці теж не збираються скасовувати.
Цього року ялинки, які очікували веселого Різдва на центральних майданах американських міст, вже не називаються «різдвяними». З метою дотримання політичної коректності відтепер вони звуться просто «святковими», щоб не образити почуття американців нехристиянської віри. Рішення настільки ж раціональне, наскільки безглузде. Що з того, що ялинка не зветься «різдвяною», якщо її все одно ставлять на Різдво? Якби її ставили, наприклад, на Курбан-байрам, ото була б коректність. Вихідні дні на Різдво американці теж не збираються скасовувати. То навіщо ж тоді всі ці ігри з перейменуванням ялинки? Про людське око, щоб не казали, що в США не поважають релігійні меншини. Отак вони це, напевно, задумали, зустрічаючи 230-й рік своєї Конституції. Раніше це американцям і на думку не спадало. Не те що нам. Ми хоч і не чули раніше ні про яку політкоректність, теж відзначаємо свята і відбуваємо ритуали про людське око. Згадайте головну ялинку Рівного, яку щороку вирубують десь у лісах. Скільки таких ялинок у тих лісах вирубують, і скільки там ще є? Та це не по темі. По темі наша міська ялинка, яку після п’ятикутної зірки увінчували то шестикутною, то восьмикутною, то чотирикутною. Певно, спеціальний відділ у міськвиконкомі дослідженнями займається на предмет кількості кутів у зірці на ялинці. Може, й дисертацію хто тихцем з цього приводу захистив. Насправді зелене дерево на майдані в Рівному настільки ж універсальне, наскільки й безглузде, як і в Америці. Фігура Діда Мороза, яку робітники дістають зі складу і ставлять під ялинку з часів Микити Хрущова, виконує одразу кілька ролей. І згаданого вже Діда Мороза, вигаданого радянською пропагандою, і Святого Миколая, який на радість дітям «воскрес» у народних традиціях останніх п’ятнадцяти років, і Санта Клауса, якого нам вдало імпортували услід за кока-колою. На фігурі нічого не написано, тож кожен може вважати ту фігуру ким завгодно. Добре, що фігура Снігуроньки, виготовлена у ті ж хрущовські часи, згоріла на рубежі тисячоліть з вини нетверезих рівнян. Фігуру так і не поновили, позбавивши народ дискусій про те, хто вона така і звідки взялася. Бо ж ні в одній з релігій ніякої новорічної Снігуроньки не існує. То комуністи вигадали. А ми, дурненькі, раділи. Тепер у нас у всіх відношеннях приємне і політкоректне святкування встановилося. Названу в народі «п’яним місяцем» українську зимову гулянку може спокійно підтримати хто завгодно — хоч монгол, хоч єврей, хоч турок, хоч представник полінезійських племен. Всі намагання надати пиятиці православного звучання провалилися подібно до спроб заборонити у неділю торгувати на ринку. Ми, хоч і православні, але не настільки, щоб не дозволити собі досхочу їсти і пити у Святий Піст, а потім спокійнісінько колядувати. Бог простить. Про спробу відмінити ялинку взагалі на підставі того, що наші прадіди ставили замість неї дідуха, вже й забули. Такий ми народ. Готовий святкувати все, що святкується, пити все, що горить, і при цьому не вважати себе грішниками. Які ж ми грішники? Це ми просто політкоректні такі. І нічого, що ця наша коректність аж занадто нагадує комуністичне лицемірство. Комунізм пройшов, ялинка залишилася! Вчіться, американці!
