Акторка і телеведуча розповіла про те, як сприймає минуле, з чим залишилася після розлучення і що має тепер. А також про те, як вони з Петром Чернишовим покохали одне одного з першого погляду і як виховує дітей.
— Насте, у вересні минулого року ви в Москві вийшли заміж за фігуриста Петра Чорнишова, а потім розписалися в Криму. Коли відчули нездоланний потяг до нинішнього чоловіка?
— З першого погляду. Він на мене глянув, я на нього — і зрозуміла, що це та людина, з якою хочу прожити все своє життя. Незважаючи на складність моїх особистих обставин на той момент, так, Слава Богу, і сталося. Тепер ми разом.
— А про ваш бурхливий роман із Сергієм Жигуновим ніколи не згадуєте?
— Ні, для мене це не актуально. І на сьогодні ця тема вже настільки пережована, що навіть говорити про неї не хочеться.
— Перше вересня у ваших дітей, зважаючи на все, минуло без мами?
— Так, у цьому плані — суцільний емоційний розлад, оскільки першого числа я залишилася в Ялті на акцію, куди ми запросили дітей з дитячих будинків. Проводили для них день безкоштовного катання. А опівночі перед першим шкільним днем провисіла з Анею і Майком на телефоні і ввесь ранок, до речі, теж. Можу тільки сказати на свій захист, що і форма, і взуття, все аж до носових хустинок, було обрано під моїм керівництвом. Контролюю всі ці моменти, діти звикли, що все про їхнє життя мама повинна знати досконально. (Посміхається). Нудьгують, звичайно. Щойно дочка телефонує і запитує: «Мамо, ну коли ж ти додому вже?».
— Це вже в яких вони класах?
— Дочка пішла у восьмий, а син — у третій. Навчаються в одній школі, а музичне навчання в нас відбувається вдома. Майк вже два роки займається музикою, своїм прикладом підштовхнув до гри на фортепіано і сестру.
— Чула, що діти нещодавно підготували вам якийсь приголомшливий музичний сюрприз?
— Діти ввесь час мене чимось дивують. Знають, що я дуже тремтливо і серйозно ставлюся до їхніх занять музикою, і влаштували мені півторагодинний домашній концерт. Грали багато різних творів, і, головне, мого улюбленого композитора Сен-Санса! Майкл виконував «Акваріум», а дочка — «Лебедя». Це було справжнє диво, настільки чарівне! Я одягла гарну сукню і слухала їхній виступ з трепетом.
— Чим корисним діти ще займаються під час вашої відсутності?
— Син серйозно захоплюється плаванням: тренування три-чотири рази на тиждень по півтори години. Дочка пробує себе в різних видах спорту, а цього року захопилися з нею верховою їздою. Ані дуже важливо, щоб ми робили це разом, спільно, як найкращі подруги, і я дуже ціную, що вона так тремтливо виявляє до мене свої почуття.
— Насте, ви вже звили власне гніздечко в Москві?
— Так, нарешті придбала власне житло, тепер у мене дуже затишна квартира. Після розлучення ми з дітьми почали життя практично з нуля. Спочатку в нас не було зовсім нічого. Я, знаєте, дуже вдало розлучилася: в одній руці — рука однієї дитини, в іншій — іншої. (Посміхається). Але нічого страшного, як бачите, не сталося. Ми не просто впоралися, а в нас все чудово! Власне, такі проблеми додають ще більше сил, оскільки гостро відчуваєш відповідальність перед дітьми. Тепер я вийшла заміж за Петра й у нас є ще дві квартири в Нью-Йорку.
— І в Ялті теж дві...
— Спасибі меру міста — допоміг із придбанням цього житла, протегував, щоб нам зробили великі знижки для викупу цих квартир. Житло ж в Ялті елітне, коштує дуже дорого, і самі б ми не потягнули. Дуже пишаюся нашою дружбою з родиною Сергія Івановича: дружиною Ларисою, сином Ванею, дочкою Машею. Не перестаю повторювати, що він мудра людина, тонкий політик і ніякі непорозуміння між мною і паном Червоненком не повинні опорочити його ім’я. Сергій Іванович допомагав нам зробити проект «Ялта Айс», у який вірило так мало людей. Це ж практично фантастика, що льодова ковзанка знаходиться на набережній при такій спеці. Ще в квітні мер власноручно прорахував до міліметра територію, щоб не виникло зіткнення нічиїх інтересів, а потім пану Червоненку здумалося розширити сцену для ралі, з чого і почався наш конфлікт.
— Насте, саме тому ви, росіянка, обрали Ялту і для весілля, і для відпочинку, і для бізнесу?
— Як вам сказати, звичайно, є політичні межі, але будемо відвертими: моє прізвище Заворотнюк і почалося моє життя у Львові. Так, я — російська громадянка, а чоловік мій — громадянин Сполучених Штатів Америки, але ж душевна прихильність до якогось місця не має меж. Я люблю Україну, люблю Росію, комфортно себе почуваю в США, а в Ялті мені просто добре, там я відчуваю свої корені. Планували спочатку в Європі або Росії весілля зіграти. В Америку не полетіли б точно, оскільки у всіх наших близьких теж були свої плани, а тут ця тяганина з візами, та й батькам довелося б перенести складний переліт.
— А як вам вдалося провести офіційну частину без особливого галасу?
— Домовилися з людьми, які працюють у московському загсі, щоб нікого зі сторонніх не було. Приїхали ввечері до закриття на авто в чорних окулярах. Я була в джинсиках, білій сорочечці і джинсовому піджачку з величезним оберемком білих троянд. Погуляли, звичайно, потім на славу. Щоб освідчитися мені, Петро прилетів в Італію на кілька годин. Я кажу, мовляв, а чому ж ти назад летиш, а він: «Я не знав, чи відповіси ти згодою, тому про всяк випадок купив собі квитки назад». (Сміється). Потім вирішили ще й у широкому колі відсвяткувати весілля, щоб всі пораділи разом з нами. Пішли нашою великою командою учасників шоу «Льодовиковий період» у нічний клуб. Обрали такий, щоб ніхто з кореспондентів туди не проникнув. Щоправда, все-таки впіймали одного засланого козачка, забрали в нього плівку, потім повернули фотоапарат. Цілком спокійно ставлюся до журналістів, просто не хотілося зайвих хвилювань і пересудів. Були там і смішні моменти: коли нам, наприклад, по ходу дії друзі говорили: «Оголошуємо вас чоловіком і дружиною, обміняйтеся ковзанами!».
— Обручка у вас на пальці — чоловіка подарунок? Дорога?
— Петровий подарунок, і мені, якщо чесно, досить знати, що це «Тіфані».
— А хто — ви чи Петро — придумали зайнятися таким бізнесом, як ковзанка?
— Я люблю море в стані плюс 27, і чоловік мій теж дуже любить воду, щоправда, у стані льоду. (Сміється). Після вінчання Петро сказав: «Як мені тут подобається! Як тут добре! Мені б так хотілося тут жити!». Я у відповідь: «Тут же немає ковзанки, як ти без неї?». От, довелося втілити ковзанку в життя. А тепер — закрити.
— Анастасіє, а як у цілому літо минуло? Які відчуття пост-фактум?
— Літо — бурхливе і непросте. Провели його переважно в Ялті, хоча я і літала час від часу в Москву і у Францію — на зйомки програми для Першого каналу. Основне навантаження лягло на плечі Петра — проживши 20 років в Америці, йому потрібно було тут обжитися і русифікуватися. Льодова ковзанка — наш спільний бізнес, але це все-таки Петрове дітище. Всі деталі і труднощі він взяв на себе. Петро, по-моєму, кілограмів десять втратив на цьому: ніколи йому було ані спати, ані їсти. Знаєте, як кажуть: «А дружина сиділа вдома!». Молодець, звичайно, що з головою пішов у цей проект. Спортивні люди — вперті: якщо вже поставили мету, обов’язково доведуть справу до кінця. До того ж, Петро пройшов прискорений спецкурс з побудови бізнесу в Росії й Україні.
— Як з’ясувалося під час історії, що розігралася навколо «Ялта-ралі-2009» з Євгеном Червоненко, ви дуже впевнено вмієте захищати свої інтереси.
— Хіба в мене є вибір?
— Він майже завжди є. Як вам знаходитися в епіцентрі конфлікту?
— Очевидно, всіх нас іноді життя чомусь навчає. У нас не було і немає ніякого бажання бути з ким-небудь у конфлікті. Перша зустріч з паном Червоненком минула в дружній обстановці, надійшла пропозиція трішки перебудувати трибуни нашої ковзанки, а особисто мені провести відкриття або закриття ралі, а також організувати «Льодове шоу чемпіонів», куди ми планували запросити перші імена фігурного катання. До речі, українських прізвищ у цьому виді спорту величезна кількість: Баюл, Грищук, Гончаров, можна перелічувати до нескінченності. Друга наша зустріч вже нагадувала «стрілки» 90-х років. Червоненко відмовлявся розуміти, що неможливо запросити цих спортсменів, не заплативши їм гонорару, сума якого 80 тисяч євро на всіх. Я була готова працювати ведучою ралі безкоштовно, хоча досить високооплачувана акторка. Загалом, одержали ми морально добряче і були повністю збентежені. Ці питання ж чудово вирішуються в зовсім в іншому режимі — з пляшкою гарного вина, смачними фруктами і повним позитивом один до одного.
— За себе чи за державу образливо?
— По-перше, так не ведуться розмови з інвесторами, якими ми і є. Тим більше, що потенційні інвестори дивляться на те, що відбувається, і задумуються, а чи варто вкладати гроші в країну з такими порядками. Чим більше цікавих заходів буде в Криму й Україні в цілому — тим краще. Ані в якій мірі не хочемо притісняти чиїсь інтереси, але закон повинен працювати для обох сторін переговорів і для громадян усіх країн. Також не можна забувати, що є таке поняття, як «політична еліта», тим більше погано прикриватися ім’ям Президента. А попросити вибачення пан Червоненко повинен хоча б за ті неприємні слова, що були озвучені на мою адресу, оскільки так поводитися з жінкою — це принаймні не по-чоловічому.
— При такій жіночній зовнішності у вас, здається, чоловічий характер?
— Я дуже витримана людина, вкрай рідко переходжу на крик, а до рішучих дій приступаю тільки, якщо справа стосується дітей. Проблеми дітей для мене як червона ганчірка. У мене їх двоє, поки що двоє. (Посміхається). У Петра немає дітей, і було б несправедливо залишати без потомства такого чудового, сильного, розумного і красивого чоловіка. Все одно я його вже нікуди не відпущу, тому краще я сама одержу від цього задоволення.
— Знайдете час у щільному графіку?
— Моє літо закінчилося, починаються робочі будні — буду займатися улюбленою акторською справою. Графік дуже щільний, переходжу з однієї картини в іншу, але 11 вересня до нас у Ялту приїжджають діти з дитячих будинків, чекаємо — не дочекаємося, коли вже їх зустрінемо. Мої діти теж, скоріше за все, прилетять. Дуже рада, що їхнє серце відкрите для такого, це захистить їх від неправильних рішень у житті.
— А «Льодовиковий період»?
— Зйомки починаються через кілька днів, а я так і не навчилася кататися. Не знаю, що зі мною зробить Ілля Авербух (буде тренувати Настю і продюсер останнього шоу — Авт.).
— Стільки часу ведете льодове шоу і «швець без чобіт»? Невже, Насте, у вашій колекції взуття досі немає пари ковзанів?
— Стою, звичайно, на ковзанах, навіть можу кататися однією ногою. Необачно дала обіцянку керівництву каналу навчитися їздити краще, хоча, звичайно, морально до цього не готова. Але як людина обов’язкова, якщо вже сказала: «Так, я зроблю це», — так це і відбудеться. Спочатку мене тренували в досить різкому тоні, доходило навіть до сліз. Ілля Авербух, дай йому Бог здоров’я, просто мене врятував. Ми з Петром не дуже зовні емоційні — я мовчу на тренуванні і він вже, дивлюся, зеленіє. Кажу: «Хлопці, може, мені хрестиком краще вишивати? По-моєму, я як корова на льоду», а Ілля: «Насте, все просто блискуче! Газель! Ану, ніжку ще трішки вище, на 5 сантиметрів!». (Сміється). Дві ночі перед виступом не могла заснути. Пообіцяли, що під час запису програми дадуть нам багато дублів, а в підсумку дозволили всього два. Страшенно хвилювалася і більше поки ніхто мене не може вмовити знову спробувати. Готова навіть крос на ковзанах здавати, тільки не на лід. (Сміється).
— Часто повертаєтеся думкою до минулого?
— Вмію перегортати сторінки свого життя і більше до цього не повертатися. Інша справа — можна забути це або пам’ятати в глибині душі, пробачити чи ні, але в будь-якому разі потрібно йти вперед. Це стосується й особистих стосунків, і роботи.
— На початку інтерв’ю ви сказали, що ваше життя почалося у Львові, але наскільки ми знаємо, народилися ви в Астрахані…Поясніть!
— Не знаю, як вам це сказати. Загалом це справа моїх батьків — вони там були, а я там почалася. (Сміється).
— Тобто Львів — ніби ваша передбатьківщина?
— Давайте назвемо це так.
— А Київ що для вас означає?
— Раніше бувала тут дуже часто, графік дозволяв прилітати в Київ на зйомки практично кожного місяця. Потім ритм мого життя змінився і можливість ступнути праворуч або ліворуч зникла. Дуже шкода, тому що скучила за вашим містом. Щоправда, затори у вас теж жахливі на дорогах (Посміхається). Київ дуже теплий, харизматичний, яскравий, модний... Не я одна це відзначаю. До того ж, настільки гостинний — у мене тут зав’язалося дуже багато близьких дружніх, товариських, приятельських стосунків. Приїжджаю — телефоную всім відразу, ми завжди раді чути і бачити одне одного. Зустрічаємося, обговорюємо все на світі. Для мене це дуже важливо, тому що тут моє перебування схоже на життя. Це здорово!
— Няня Віка вам за образом подобається?
— Що ви! (Сміється). Я зовсім інша, пристойна людина. Нікому не рекомендую пускати у свій дім істоту в короткій спідниці і з яскраво нафарбованими губами. До речі, напевно, настав час задуматися про «Книгу рекордів Гіннесса»: «Моя прекрасна няня» виходить у Росії в ефір щодня тричі на день вже протягом п’яти років. Нас же — акторів серіалу — навіть на «Ви» ніхто тепер не називає. Відпочивала я нещодавно в Криму і чую всюди: «О, Настя, привіт! Як тобі погода, а море як?» (Посміхається). Навіть не знаю, як до цього ставитися. Напевно, як до данини.
— Недоліки професії…
— Є і приємні моменти, безумовно. Діти на пляжі підходять і кажуть: «Нам сказали, що краще тебе не відволікати, щоб сфотографуватися. Ну, добре, тоді можна я просто подарую тобі цукерку?». А ми саме з приятелькою їмо шашлики в ресторані біля моря і я їм відповідаю: «Пропоную обмін: я вам шашлик, а ви мені цукерку!». (Сміється). Прекрасні моменти в житті — спілкування з дітьми.
— Тому дітям-сиротам увагу приділяєте?
— Дуже б хотіла організувати фонд якийсь і побудувати дитячий будинок, осіб на сто, щоб хоча б раз на тиждень обов’язково туди приїжджати, спілкуватися і наповнювати своєю енергією конкретних дітей. Діти ці відстають у розвитку, тому що з ними менше спілкуються. Поки що не вистачає фінансів. Не буває ж чужих дітей, немає ані українських, ані росіян — вони всі наші і біль цей — наш спільний біль. Ось чому в усьому світі практично немає дитячих будинків, там усі діти живуть у родинах. У мене в Керчі є дружок Семен, уявляєте, його двічі оформляли, забирали і двічі віддавали назад у дитбудинок… Про що думали ці люди?
— Так емоційно розповідаєте, що мороз йде по шкірі… -…такий пацан кльовий, очі такі ясні в нього. Кажу йому: «Запам’ятай, ти мій друг». Семен обов’язково приїде до нас погостювати. І жінкам, що перебувають у важкому моральному і матеріальному стані, треба всіляко допомагати: і словами, і грішми. В основному, це ж молоденькі дівчата, які бояться, що в них життя зламається, якщо вони залишать собі свою дитину. Тому якщо вони вже залишать дитину, вийдуть з пологового будинку, зігнуть плечі, — все... Їх далі немає ні для кого, вони перекреслені... Цей біль ніколи не піде, навіть через десять років наздожене їх, ударить, будуть страшно розплачуватися. Але чий це біль? Ваш і мій, кожного з нас.
ШЛЮБИ вийшли СКОРОСТИГЛИМИ. Кар’єрні просування Анастасії Заворотнюк розвивалася на тлі змін у її особистому житті. Перший чоловік майбутньої зірки помітив дівчину на капуснику в театрі «Табакерка», називав не інакше як «королева» і дуже швидко вмовив вийти за нього заміж. Виїхавши з чоловіком-німцем на його батьківщину, Анастасія незабаром не витримала розміреного ритму життя і повернулася в Москву, де і зустріла майбутнього батька своїх дітей, Дмитра Стрюкова. Він освідчився Насті вже на четвертий день після знайомства. У 1996 році в них народилася дочка Анна, а ще через чотири роки — син Майк. Хлопчик народився в Лос-Анджелесі, куди до цього часу чоловік і дружина перебралися з Росії (вони активно займалися там бізнесом, хоча «Табакерку» акторка не кидала). Через три роки Заворотнюк з родиною знову повернулася на батьківщину. Незабаром сімейний човен «дав тріщину». Причиною остаточного розладу стосунків між подружжям став роман Анастасії з відомим актором і продюсером Сергієм Жигуновим, який розігрався на знімальному майданчику «Моєї прекрасної няні». Жигунов організував для коханої і ролі в продюсованих ним фільмах — «Шекспіру і не снилося» і «Код Апокаліпсиса». Заради Анастасії Сергій розлучився з дружиною, акторкою Вірою Новиковою. Всі чекали на весілля, але... Рік тому Анастасія віддала руку і серце п’ятиразовому чемпіону США з фігурного катання Петру Чернишову. Роман розпочався на російському телешоу «Танці з зірками», де Анастасія була ведучою, а Петро — учасником.
