Анатолій Близнюк — людина відома у регіоні. Відомий як досвідчений господарник, грамотний економіст, смілива у рішеннях і діях людина. Саме він очолює сьогодні Донеччину, йому і його команді необхідно забезпечувати розвиток провідного промислового регіону України. Побувавши на Донеччині, ми змогли поспілкуватися з цією неординарною особистістю.
— Значимість ролі Донбасу в національній економіці, у політичному й культурному житті України не підлягає сумніву. У якому напрямі, на ваш погляд, повинен розвиватися регіон? — Головне — щоб люди побачили реальні зміни до кращого — не на графіках і у звітах, а у своєму повсякденному житті. Це — найважливіша мета. На неї спрямовані усі програми, що діють в області, вони є складовими тієї стратегії, що вибудовувалася в області не один рік. Алгоритм роботи, впроваджений В.Януковичем, відомий як програмно-цільовий метод, показав, як потрібно справлятися з проблемами. Віктор Янукович об’єднав людей для відродження промислового комплексу регіону. У нових, ринкових умовах була налагоджена збалансована робота, створений сприятливий клімат для інвесторів. І це дало можливість не тільки перебороти деструктивні процеси, але і забезпечило стійку позитивну динаміку. Одне слово, системний підхід дозволив виконати завдання, що ставилися на той період. Сьогодні ми продовжуємо діяти в цьому руслі й спираємося на створену базу, посилюємо увагу до соціальних питань. Я вважаю, що єдино правильною моделлю економіки є та, що працює на людину, і саме таку модель ми будуємо. — Кажуть, що судять по справах. Чого ви, як керівник області, домоглися? — Я не хотів би, щоб ті чи інші досягнення в області персоніфікувалися зі мною. Область — це не тільки голова. Це, насамперед, люди, це їхніми руками, розумом створюється усе те, що ми називаємо багатством Донбасу. Нам є чим пишатися. Розсудіть самі, за вісім місяців цього року обсяг промислового виробництва в регіоні підвищився на 19,2%. На підйомі сьогодні наш машинобудівний комплекс. Обсяг виробництва в цій галузі зріс на 60,7%. Візьмемо Новокраматорський машинобудівний завод. Це флагман машинобудування в СНД. У нього немає конкурентів на просторах колишнього Союзу. Його конкуренти — в Бельгії, Німеччині, Франції, США. Підприємство працює на суперсучасних технологіях, на найсучаснішому устаткуванні. Робітники та службовці одержують за нашими мірками дуже пристойну зарплату, вище, ніж у середньому по області. Хоча в регіоні середньомісячна зарплата становить 558 грн., а в промисловості 670 грн. І таких підприємств на Донеччині чимало. Значний вплив на зростання економіки Донеччини має сприятливий інвестиційний клімат. Завдяки дії Закону «Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» до реалізації схвалено 159 проектів на суму більш 1 млрд. доларів США. Це не просто цифри, це нові й реконструйовані підприємства, робота для десятків тисяч донеччан. Взагалі ж соціальна проблематика в регіоні має пріоритетне значення. У Донецькій області на 6,2% збільшився середній розмір пенсій і з 1 липня цього року вона становить 171 грн. Заборгованості перед пенсіонерами в нас немає, але я вважаю, що ми все одно в боргу перед нашими пенсіонерами, ветеранами війни. Тому будемо в цьому напрямі працювати ще більше, щиро і від душі. — Плани в керівників Донецької області амбіційні. Але для реалізації масштабних планів необхідні кваліфіковані кадри. — Будь-які перетворення, тим більше такі кардинальні, як у нас, неминуче пов’язані з проблемами зміни психології, ментальності. Сьогодні до управління мають приходити люди, які готові працювати в умовах ринкових відносин, ті, хто розуміє, який буде ефект від застосування того чи іншого механізму. Якщо в Єнакієвому запустили машину безупинного лиття, то чітко потрібно розуміти, який результат буде в підсумку. А то як виходить: коли я говорю про зменшення матеріальних витрат і збільшення на цю частку заробітної плати, усі плескають у долоні. А коли я говорю: хлопці, якщо будуть дві машини, не треба 2-3 тисячі робітників, що зараз трудяться на заводі, то відразу ж виникає маса запитань. І виходить, що зниження матеріальних витрат призведе до негативних наслідків, безробіття. Треба ж розуміти, що в ринковій економіці цього уникнути не можна. Але ми повинні думати про те, як пом’якшити ці результати. На жаль, не можу сказати, що керівники, чиновники місцевого самоврядування, райдержадміністрацій на сьогодні ідеально вписалися в ситуацію. В індивідуальній бесіді я оцінюю кожного, і люди мене розуміють. — Які з людських і професійних якостей ви, пане Анатолію, цінуєте в людях? — Я вважаю, що того, що не бажаєш бачити в людях — не роби сам. Хочеш керувати — навчися підкорятися. Скажу, що для професіоналів, які прогресивно мислять, жодних перешкод немає. Я шукаю таких людей, я готовий їх на руках виносити на той рівень, якого вони гідні. Але держава не створила для цих людей адекватних умов, коли вони не тільки могли б задовольняти свої амбіції, але і матеріально це було б підтверджено. Можу виділити два типи керівників. Один ставить себе вище за інших і бачить навколо одних дурнів, і він цьому радий. Досягнень у таких керівників не буває. А якщо людина підбирає собі рівних чи більш розумних, тоді усе виходить. Тому уміння робити справу, чесність, порядність, законослухняність — у ці істини я вірю однозначно. — Неодноразово доводилось чути, що Донбас — це якийсь особливий регіон. Тут свої правила гри, своя специфіка роботи в бізнесі, свій «донецький патріотизм». Це так? — Я усім говорю, що «донецькі» ми за місцем проживання, а за духом ми українці. Бізнес не має меж — це поняття інтернаціональне. Не буває бізнесу по-донецьки, по-київськи, по-львівськи. Ми відкриті для всіх, хто разом із нами буде працювати на благо Донбасу й України.
