Декілька місяців тому в одній зі газетних статей про мій злощасний магазин було написано наступне: «І хоча у Рівному незаконно зведених споруд є вже понад тисяча, саме „кіоск-прибудова“ до дев’ятиповерхівки на майдані Незалежності, 1 постійно був у центрі уваги. Один із чиновників розповів, що цей кіоск звели без жодних дозволів і погоджень за добу. Вночі зварили каркас, а вдень обшили його. Кіоск притулився до стіни відділення Ощадбанку та „виліз“ на зупинку громадського транспорту». Все це вже допекло, тому мушу пояснити.
Близько десяти років тому я придбав приміщення магазину «Яна», що на майдані Незалежності, 1 і розпочав вести у ньому підприємницьку діяльність. Нічого міняти у приміщенні — реконструювати чи перебудовувати його — не збирався. Але згодом мене викликали чиновники з міського управління економіки і сказали, що потрібно опоряджувати фасад будівлі. Звісно, я пішов їм назустріч. Пригадую, що носив на затвердження до тодішнього начальника міського управління містобудування та архітектури Миколи Пасічника чотири різних проекти реконструкції фасаду. Але жоден з них мені не затвердили. То казали, що вікна не вистачає, то що двері відчиняються назовні приміщення, а не всередину, то що «червону лінію» перетнув. Потім у 2005 році один з цих проектів мені затвердив Анатолій Храбан, який замінив Пасічника на посаді. Це було якраз навесні. І Храбан мені сказав: «Швидко впорядковуйте фасад, щоб до Дня Незалежності 24 серпня все було гарно й чисто». Я тоді не знав Державних будівельних норм, не знав, де саме на документах мають бути печатки та підписи, що має бути передпроектна і проектна документація. Адже я — не архітектор, не будівельник. А будівельники мені сказали, що щоб накриття над фасадом трималося, потрібно від будівлі відступити на 2 метри. Втім, через два тижні після того, як найняті мною працівники розібрали фасад і почали варити каркас, щоб зробити дах, до мене прийшли люди, які представилися працівниками міськвиконкому — з управлінь торгівлі, земельних відносин. Вони звинуватили мене у порушенні законодавства і, нецензурно лаючись, почали вимагати, щоб я усе зніс. Пізніше до мене дійшла чутка, буцімто, тодішній секретар міськради Юрій Торгун заявив, що ні земля під реконструкцію фасаду мого магазину, ні сама реконструкція ніколи не буде погоджена. А згодом до мене приїхала людина і вручила припис, в якому говорилося: погодження проекту реконструкції фасаду магазину вважати недійсним. На приписі стояв підпис Анатолія Храбана. Мене це страшенно обурило. І я розпорядився, щоб будівельники якомога швидше «зашили» фасад. Після цього припису у мене й почався конфлікт із міською владою. Я почав добиватися дозволів на реконструкцію, залучивши юристів, архітекторів, але все було марно. Був також у Юрія Торгуна. Пояснював, що я ж не просився робити той фасад, що мене змусили це робити. І раз є домовленість про це, то потрібно її з обох сторін дотримуватися. Обіцяв зробити красиву зупинку громадського транспорту поруч із магазином. Адже дуже люблю своє місто. Виріс у ньому. І хай би людям добре було. Але це Торгуна не зацікавило і я нічого не добився. Почалася судова тяганина. Чиновники подали на мене позов до суду про знесення прибудови. Я пройшов п’ять судів різних інстанцій, в тому числі і Верховний суд. І всі виграв. Гидко було, що в суді Анатолій Храбан запевняв, що він не казав мені поспішати з реконструкцією фасаду і робити її без оформлення землі. А після судового засідання підходив винувато і пояснював: «Ну ви ж розумієте, що я не міг казати, як було насправді, бо мене звільнять з роботи, а у мене — сім’я». Отримавши судове рішення, я звернувся до міської влади за виділенням землі під реконструкцію фасаду. Це ділянка площею менше 8 метрів. Звертався я тричі, однак щоразу отримував відмову. То мені повертали заяву з інстанцій чиновники, мотивувавши тим, що я здійснив самочинне будівництво чи що подав не всі документи. Третій раз мені відмовила уже міськрада на сесії. Тож виходить, що вже майже 8 років міський бюджет недоотримує гроші за те, що я користуюся ділянкою, і також я не маю спокою через ті кілька метрів землі, оскільки міська влада занесла мене в чорний список самовільних забудовників. І через це міський голова Володимир Хомко всіма способами і з усіх можливих сторін блокує будь-які мої дії. Вести бізнес стало неможливо. Після того, як під час ДТП у фасад магазину в’їхала автівка, я площу прибудови зменшив до 6 метрів. І тепер хочу вкотре звернутися до влади за оформленням землі. Міський голова Володимир Хомко неодноразова критично висловлювався на мою адресу через цю злощасну прибудову. Але очевидно, що це лише через непорозуміння. Адже і рішення всіх судових інстанцій на моїй стороні. Втім, я — дуже терпляча і неконфліктна людина. Намагаюся всіх зрозуміти. Завжди йду назустріч, коли хтось звертається за допомогою: координував ремонт групи у дитбудинку, вікна допомагав ставити у центрі реабілітації інвалідів, комп’ютери діставав. Я хочу, щоб і мене зрозуміли, і пішли назустріч, щоб не поливали брудом мене і мою родину. Адже є рішення судів і прибудову ніхто не знесе. Вона так і залишиться стояти «пам’ятником» нещирості колишніх чиновників. Прошу, щоб мене почули і допомогли оформити ділянку. Бо я теж — частина міської громади, якій покликані служити чиновники і депутати.
