Про існування "місць загибелі" людству відомо здавна. Є навіть літописні та документальні свідчення тих, кому "пощастило" подивитися у вічі невідомому. Найчастіше аномальна зона прив'язана до певного ландшафтного елементу — це "зачаклований" ліс, "таємнича" гора або "чарівне" озеро чи острів. Нині для того, що колись називали просто нечистим місцем, вигадали кілька наукових і довколанаукових термінів на кшталт "геопатогенна аномалія". Але жодного прийнятного пояснення феноменам, що ці місцини "відвідують" наче за розкладом, нема...
Найпоширенішим проявом аномальної зони є "блуд". Потрапивши, найчастіше — через необачність, до "місця загибелі", людина може тривалий час блукати між кількома деревами, вважаючи, що йде правильним шляхом. Зазвичай усе закінчується виснаженням і здивуванням, надто коли невідомо, якими манівцями блукалець дістається до місця, куди не мав жодного наміру потрапити, ба навіть був певен, що йде в протилежний бік. Утім, задокументовано випадки, коли неборака дивним чином випадав з власного часопростору й опинявся у майбутньому, де онуки чи правнуки, не ймучи віри предку, відправляли його до відповідного лікувального закладу. І направду можна неабияк збентежитися, коли тобі кажуть, що ти перескочив на років сто вперед і вже навіть не числишся у списках зниклих безвісти. Набагато гірше опинитися в минулому, років так 500 тому, і почати розповідати про автомобілі, літаки та космічні польоти — у протоколах інквізиції зафіксовано близько півсотні таких свідчень...
Ці дірки (найвідоміші — Бермудський трикутник та море Диявола) з певною закономірністю розкидано по всій земній кулі. Не переймаючись залишками здорового глузду, уфологи твердять, що аномальні зони — портали для міжзоряних кораблів та контактерів з паралельних реальностей. Треба віддати належне беззаперечному факту, що у місцях аномалій і справді частіше, ніж будь-де, спостерігають НЛО, різноманітні атмосферні феномени, привидів та інших таємничих сутностей, яких наші предки називали просто нечистою силою. Втім, дехто з дослідників висловлює цілком протилежну думку.
Валентин ДЕМ'ЯНОВ, дослідницька організація "Рівне-Суренж":
— Геопатогенна зона — це не що інше як енергоінформаційний потік, що зв'язує планету з Всесвітом. Якщо в такий концентрований потік потрапляє людина, їй невдовзі стає зле, а якщо вона перебуває у ньому більш тривалий час — то хворіє і гине. У давньому світі це добре знали, тому свідомо будували святилища саме на цих місцях і проводили такі собі тренінги для розвитку духовної сили людини, зміцнення її імунної системи. Але найважливіше — це були місця контакту з духовною сутністю, яка керує світом, — з Богом.
Справді, аномальні місцевості здебільшого мають прив'язку до ритуальних пам'яток давніх культур і зниклих цивілізацій. Але явища, які годі пояснити, подеколи можна спостерегти й там, де нема залишків святилищ чи тектонічних зрушень земної кори. Дірки в реальності проявляють себе видіннями з минулого, появою істот у просторих білих шатах або чудернацьких потвор, які вміють залишати після себе тінь, що прилипає до зовнішніх об'єктів.
Усі, кому "пощастило" стикатися з невідомим, описують невимовний жах, що охоплює людей як поодинці, так і групами. З'являються симптоми серцевої недостатності, майже завжди "нападає стовбняк" — щось тебе знерухомлює або, навпаки, гіпнотизує і веде за собою. Інколи все це супроводжується звуковими галюцинаціями, подібними до ревища велетенського монстра, від чого закладає вуха й носом іде кров.
Малознаний у нас філософ XX століття Рене Генон висловив міркування, що такі "феномени" не породження духовного світу чи паралельних реальностей, вони належать... пеклу. На думку Генона, тектонічні тріщини сталися не в земній корі, а у щиті, який досі відділяв нас від світу цілковитого розкладання та хаосу. Світу, до якого відходить усе найгірше, що відбулося з нами: пам'ять про криваві війни і революції, про особисті образи, трагедії і біль, про Страждання, що є не менш універсальним почуттям, ніж Любов...
