…20-ті роки. Десь на півдні Франції духовний сан приймає колишній білогвардійський офіцер. Вражений кривавістю братовбивчої бійні, він звертається до Бога. Віднині земні пристрасті не для нього — високоосвіченого козачого підполковника. Невдовзі у Росії виходить із друку перший том роману-епопеї 20-річного вундеркінда з народу. У грандіозній панорамі — 860 талановито прописаних персонажів.
…30-роки. Опергрупа НКВС отримує секретне завдання — ліквідувати на півдні Франції православного богослова — небезпечного для країни Рад. Священик, завдяки Богу і минулому бойовому досвіду, дивом рятується. Однак кращі кілери Радянського Союзу гасають за ним усією Європою. Принагідно втікач у рясі дізнається, що він незаконнонароджений син одного з Великих князів Романових, і в Швейцарії його очікує ласий шматок спадщини.
…60-ті роки. Пасторальна картинка десь у Новій Зеландії. Овечки мирно пасуться на фоні пейзажів, оспіваних Пітером Джексоном у «Володарях Кілець». На багатому ранчо доживає віку старенький батюшка. Доживає у любові та злагоді і з собою, і з навколишніми — він відомий у всій країні благодійник і меценат. Одного разу батюшка вмикає телевізор, концерт Beatles перериває повідомлення із Стокгольма. Король Густав VI вручає Нобелівську премію відомому радянському письменнику, комуністу Михайлу Шолохову. Шолохов порушує традицію — чи то прислуховуючись до порад однопартійців, чи то демонструючи власну невихованість, він не схиляє голову перед монархом, як того вимагає етикет. Найкращий роман 1965 року — написаний на початку ХІХ століття «Тихий Дон».
Крупний план — сльоза повільно скочується зморшкуватою щокою старого новозеландця. Це він справжній автор цієї геніальної книги, принаймні її романтично-поетичної, антибільшовицької основи. Це його рукопис, втрачений посеред бою у далекому 1920 році знайшов кмітливий хлопчак Михайло. У старого немає ні почуття образи, ні заздрощів, ні обурення. Він згадав, як ця його книга, невдячна дитина, ледве не відібрала у батька життя у 30-х. Чутки про плагіат поповзли одразу з виходом роману у 1928 році. Радянські спецслужби вирахували, хто справжній автор. Сталін не міг дозволити, щоб роман №1 Радянського Союзу належав перу білогвардійця. Дякую тобі, Михайле, що ти врятував життя цій моїй не доглянутій батьком дитині, усиновив, дав своє ім’я, виховав як умів і вивів у люди. Старий умиротворено заплющує очі… Титри, сльози і шмарклі ридаючого кінозалу. Хто він, загадковий анонім? Хто він, цей великий із великих… акторів, якому довірили головну роль? Безруков? А може, Миронов?
Як вам такий сценарій? Скажете. маячня. Ви не знаєте, на що здатний Голлівуд у гонитві за прибутками. Драматург Вільям Шекспір — незаконнонароджене дитя самої «незайманої королеви» Єлизавети І і він же одночасно батько її чергової дитини. Ось вам вищий пілотаж голлівудського сценарного мистецтва. Одного разу режисер Роланд Емеріх запропонував своїм продюсерам — «чи не замахнутися нам на Вільяма, на нашого, на Шекспіра?». І замахнувся. Шекспір — не автор №1 світової літератури. Всі його п’єси і сонети написала інша людина — граф Де Ла Вер Оксфордський. Бо тільки освічений розумний аристократ ладен написати такі видатні твори, а не напівграмотний син простого народу. Більше того, Шекспір — нечистий на руку, цинічний, рішучий негідник і вбивця. Емеріх справу свою добре знає. Це він відчиняв для нас «Зоряну Браму», лякав «Годзіллою» і «2012-м» роком, вчив патріотизму у «Патріоті» і навіть розчулив відомого американофоба Жириновського «Днем Незалежності». Якщо він береться за справу, знайте, актори будуть із бездоганною британською репутацією, комп’ютерний Лондон виглядатиме достовірніше за справжній. А костюми будуть такі неймовірні, що «Оскара» можна давати авансом до початку церемонії. Сюжет — Дюма, Вальтер Скотт, Майн Рід і Емеріх в одній бляшанці. Ідейне посилання — мистецтву від політики ні сховатись, ні втекти. Адресат Роландової пісні — глядач, який полюбляє заплутані псевдоісторичні драми з авантюрно-пригодницькими домішками. Потрібно відмітити той факт, що на бренд «Шекспір» претендують і інші достойні кандидатури. Серед них найпомітніша постать сера Френсіса Бекона. Якщо прокатна доля картини Емеріха буде вдалою, нас може очікувати й альтернативна версія «Аноніма». А тим часом телеканал ВВС наприкінці 2011 року випускає черговий міні-серіал із рімейків шекспірівських п’єс. І що дивно, зовсім не дратує сучасний офісний антураж. Глядач повністю у полоні вічних тем і чар загадкового аноніма на ім’я Шекспір.
