Як повідомляє у Facebook Oksana Homoniuk, саме сьогодні жінці виповнилося 100 років:
– В очах бабусі – спогади до найменших подробиць про нелегке сільське дитинство початку 20 століття, в якому довелось працювати на панській лісопосадці з 14 років за пів платні через те, що була неповнолітня.
Ранній шлюб у 16, на догоду родині та тогочасним традиціям.
Народження старшої доньки в евакуації, в Голобах, куди 1939 році, з початком війни, тікали через Західний Буг.
Пережитий жах і страх, ховаючись від німців у окопах. Тоді від села та від їх обійстя лишилися неспаленими тільки комини. Відбудували, обжилися помалу, та біда не забарилась – виселення етнічних українців із земель Холмщини.
Одвічна туга за примусово залишеним домом у 1944 році, та своїми власними землями та лісами, на далекій тепер Холмщині.
Довга дорога у товарних вагонах до чужих степів і колгоспів Миколаївської області, з яких вдалась втекти назад до Західної України.
І знову, облаштування нового життя, житла і побуту, у Тучині, потім у Глинську, і аж тоді – у Здолбунові, де до самої пенсії бабуся Таня пропрацювала на цегельному заводі.
Біль, що турбує і досі, від отриманих виробничих травм, від яких ледве залишилась живою, потрощило руку, затягнувши в конвеєр. Як наслідок – півтора місяці лікарні та довге відновлення.
Самотність, бо овдовіла у далекому 1980, у 58 років.
Але в той же час, в цих очах – неймовірна життєва мудрість, безмежне терпіння і сила.
