Софія Махамуха із села Волиця Здолбунівського району на Рівненщині – творча натура. І на всі руки майстер! Про таких ще кажуть – на них світ тримається. Бо коли набридло їй чекати автобуса поряд зі стихійним сміттєзвалищем, закотила рукави і взялася його прибирати.
Софія Петрівна розказує для "Вісник і К", що поряд із шосейною дорогою «Мізоч – Дубно» було місце, де люди з навколишніх сіл брали глину. Потім у ту величезну яму, яка залишилася, стали сміття звозити.
Врешті перетворилося це все на справжнє сміттєзвалище. Люди там є постійно, бо поряд – зупинка автобусна.
– Так незручно було серед того сміття стояти, то я вирішила поприбирати трохи, – розказує Софія Петрівна, якій, до речі, вже за 70 перевалило. – Частину попакувала у мішки і спалила, а потім цю яму землею засипала, розрівняла і висадила квіти. Як зацвів той квітник – люди охали й ахали!
Але Софія Петрівна не з тих, хто зупиняється у своїх творчих замислах. І придумала, що непогано б на тому місці виглядав український старовинний тин з горщиками та гладишками. Задумала – зробила. Незабаром око милував і тин, і більше десятка збанків, які довелося шукати мало не по всьому району. Сусід лавчину зробив, щоб люди мали де посидіти. Поряд – цивілізований смітник. А трохи згодом біля тину і колоритних «господарів» поставила бабу з дідом в українських костюмах.
– Так приємно бачити, що цей куток тепер усіх радує, – ділиться Софія Петрівна. – А скільки машин зупиняється! Люди виходять, дивуються, телефонами клацають. Колись навіть ціле весілля тут побувало, наречених на фоні тину з глечиками фотографували. На зиму я «господарів» забрала, щоб не зіпсувалися. Хто питав, куди поділися, відповідала: «Дід на заробітки поїхав, а баба у дом престарілих». На Новий рік ялинку там ставила, наряджала. А весна прийшла – «старих» причепурила і назад повернула.
Мирослава КОСЬМІНА
