Хто вважає, що наша держава зовсім не думає про свою культуру, той, мабуть, помиляється. Думає, ще й як думає. Щоправда, трохи своєрідно, не так, як би тій самій культурі, чи то пак, людям цієї культури, хотілося б.
Хто вважає, що наша держава зовсім не думає про свою культуру, той, мабуть, помиляється. Думає, ще й як думає. Щоправда, трохи своєрідно, не так, як би тій самій культурі, чи то пак, людям цієї культури, хотілося б. Але все одно — на самоті людей культури та мистецтв наша держава не залишає — й подяки тоннами роздає, й грамоти тиражує мільйонними накладами. А чотири роки тому щирість держави взагалі не мала меж: у календарі з’явилося нове свято — День працівників культури та аматорів народного мистецтва. Цього року про цих самих працівників культури не забули — спочатку в облдержадміністрації Микола Сорока з Романом Василишиним вручили почесні грамоти людям культури, а потім у театрі відбувся унікальний концерт, що складався винятково з творів композиторів Рівенщини. Серед тридцяти шести нагороджених почесними грамотами обласної державної адміністрації, обласної ради та обласного управління культури такі відомі люди, як керівник молодіжного театру Атталія Гаврюшенко, директор обласного центру народної творчості Феодосій Васєчко, народний майстер сучасного декоративно-ужиткового мистецтва Орися Рябунець, директор будинку культури села Крупове Дубровицького району Ніна Рабчевська та багато інших майстрів, керівників закладів культури та аматорських художніх колективів. Разом з грамотою кожен отримав конверт з 50 гривнями. Сума начебто невелика, але ставлення суспільства до культури вона цілком віддзеркалює. Проте які б гроші митці не отримували, великі чи малі, вони завжди прагнутимуть робити те, що добре вміють. Рівенське обласне відділення Національної всеукраїнської музичної спілки для працівників культури області представило в драмтеатрі концертну програму з творів рівенських композиторів. Спочатку начальник управління культури нагородив Здовбицький сільський будинок культури як кращий сільський заклад культури. А потім глядач поринув у хвилю ностальгії. Це була ностальгія за 60-70-ми роками, коли зі сцен концертних майданчиків чи радіоприймачів лунали естрадно-патріотичні пісні а-ля Лев Лещенко чи дитячі хори на зразок «Прекрасное далёко». Щось подібне із домішками духовної, народної та інструментальної музики було того дня і в рівенському театрі. Свої твори представили Анатолій Андрухов, Павло Дука, Борис Забута (художній керівник «Срібної терції»), Олександр Заходякін («Країна У»), Микола Корейчук (ансамбль інструментальної музики «Медіатор»), Олександр Тарасенко (його твори виконував хор музичного училища), бард Тетяна Леус, голова Рівенської музичної спілки Петро Фесай та ін. Хто б що не казав, але концерт був вдалим. Тому що був не схожим на інші виступи, а мав свою, цілком патріотичну щодо Рівного, та ностальгічну щодо репертуару ідею. А все, що не схоже на стереотипи, — це добре.
