Чутки про стрілянину на західній околиці Рівного миттєво розповсюдились містом, набуваючи, як ведеться, найрізноманітніших подробиць. На щастя, трупів у результаті зіткнень із застосуванням вогнепальної зброї не було. Подряпану руку жертви нападу і розірвані штани міліціонера можна не рахувати. Причиною «збройного конфлікту», за найбільш вірогідною версією, було намагання залишків бандитських угруповань встановити контроль над залишками колись потужного ринку нелегальної торгівлі автомобілями, ввезеними з-за кордону.
Минулого четверга двоє молодиків стояли біля кафе «Любава», на когось чекаючи. Аж ось на дорозі білий «Опель» «підрізає» синій ВАЗ і хлопці прожогом кидаються до автомобілів. Далі все відбувалось блискавично, як у кіно. — Я почула на вулиці глухий удар, відчиняю двері й бачу, що машини майже у двір заїхали. Бачу, що з білого авто вискочили люди в масках і почали бити по другій машині, розбиваючи скло сокирами в поліетиленових пакетах. Я зателефонувала в міліцію, але телефон не спрацював. Вискочила ще раз на вулицю, а вони вже стріляють. Я знову за телефон. Коли вибігла надвір, водія з побитого автомобіля вже не було. Люди кажуть, що він, стікаючи кров’ю, зупинив таксі й поїхав кудись, — так розповіла міліціонерам про пригоду очевидець події пані Тетяна, котра мешкає на вулиці Огієнка. Працівники міліції, отримавши повідомлення про стрілянину близько 17-ї години, виїхали на місце і побачили у ВАЗі порубане пасажирське сидіння, вибите бокове і надтріснуте лобове скло. З салону лунала музика. На гачку висіла світла сорочка, а на сидіннях лежали пакет і рюкзак з речами. Тікаючи, водій навіть не встиг прихопити ключі від автомобіля, залишив їх у замку запалювання. В «Опеля» із пошкоджень міліціонери зафіксували тільки поламаний передній транзитний номерний знак з пластмаси. Поблизу ВАЗу лежали пістолет Макарова та 4 гільзи від пістолета ТТ. Інші докази допомогла знайти службова вівчарка. Взявши слід, вона за декілька десятків метрів від місця події знайшла пару рукавичок та чорну маску. На місці події експерти та слідчі виявили ще понад 10 пар рукавичок, три сокирки і пістолет. Неподалік промайнула чоловіча постать… — Одного з учасників пригоди я наздогнав у дворі будинку №51 на вулиці Теліги, — розповідає інспектор ОР ДПС Микола Ємець. — При затриманні він вчинив опір. Тільки ядучий струмінь газового балончика допоміг втихомирити втікача — той схопив Ємця за одяг, обірвав йому погони, кинув на землю. У цей момент і порвалися службові штани, а розслідування інциденту на вул. Огієнка, 21 по гарячих слідах зробило впевнений крок уперед. Затриманим втікачем виявився рівнянин Володимир Соловйов, який «щиро» запевнив, що нічого ні про яку стрілянину не знає, поспішав він собі поміж гаражами на маршрутку, бо зібрався їхати у лазню, а тут міліціонер навздогін за ним кинувся… Та замість рушника з милом пан Володимир ніс «у лазню»… радіостанцію «Моторола», два мобiльні телефони «Нокiа», ножик і спортивну сумку, де знаходились чорна перука, окуляри і жовта футболка. Доповнював оригінальний «банний набір» пістолетний патрон. — Там сталася якась «перепалка», і я був доставлений в міліцію. А я просто йшов вулицею. Працівники міліції наказали мені стояти, я цього не зрозумів і почав тікати. Та вони мене наздогнали, — зніяковіло пояснив 35-річний Соловйов, якого, до речі, міліціонери цього року затримують вже вдруге: шість місяців тому він потрапив у поле зору правоохоронців, коли купував викрадене авто. Поранену жертву — водія синього ВАЗу — міліціонери спробували розшукати в міській лікарні. Та це їм не вдалося — медики розповіли, що якийсь чоловік, котрий щойно звернувся до них за допомогою, втік, як тільки йому перев’язали руку. Лікарі стверджували: поранення дотичне, але якщо у тілі й була куля, то витягнути її вони просто не встигли — потерпілий достеменно знав, що медики зобов’язані повідомити міліцію про випадок вогнепального поранення, тому довго увагою лікарів не зловживав. Пізніше з’ясувалося, що блискавичний візит у лікарню зробив поранений Паун Михайлович, фігура примітна на рівенських теренах хоча б тим, що отримав незвичне для українців ім’я, народившись у Молдові. До того ж, пан Михайлович — кум пана Гавриловича, того самого, якому і рівняни, і міліціонери колись дали прізвисько «Молдаван». Михайловича останнім часом у Рівному видно не було. Кажуть, мешкав у Луцьку, майже на «колесах», ніби від когось переховуючись. А коли спробував у четвер повернутись до Рівного, його зустріли не вельми гостинно — пострілами. У таких випадках зазвичай кажуть, що якби його хотіли вбити, то вбили б неодмінно, а так — тільки вирішили попередити.
Хто такі «молдавани» Вперше про «бригаду» на чолі з двома братами, уродженцями Молдови, рівняни дізнались більше десяти років тому, коли управління з боротьби з організованою злочинністю підозрювало їх у причетності до вимагань. За жорстокість їх тоді називали «беспрєдєльщиками». Врешті-решт після потуг правоохоронної системи на лаву підсудних потрапив тільки молодший брат Костянтин та один із його спільників. Їм інкримінували вимагання та позбавили волі на термін навіть дещо менший, ніж просив прокурор. Старшого брата, Анісіма, УБОЗ оголосив у міждержавний розшук за вимагання. Так собі тихо-мирно йшли роки, про братів раптово «забули», а вони, перебуваючи у Рівному, зайнялись нібито цілком легальним бізнесом. У вересні 2003-го про них згадали, щоправда, вже не УБОЗівці, а працівники СБУ. Тоді молодшого з братів та чотирьох його друзяк спецпідрозділ «Альфа» затримав біля готелю «Україна». Підставою для їх затримання з елементами шоу стало те, що, погрожуючи фізичною розправою, чоловіки вимагали в одного з місцевих підприємців передати їм… 200 доларів. Вочевидь, справи у колись міцної бригади були кепські, коли вони спокусилися на таку дещицю. Та масштаби їхньої діяльності вражали широтою — навіть випадковий перехожий, який став свідком затримання вимагачів, упізнав у них… своїх кривдників, які і в нього погрозами відібрали гроші. Рівенський міський суд у серпні минулого року визнав членів угруповання винними у скоєнні вимагань і засудив Костянтина Гавриловича, Юрія Боксанчука, Олександра Рязанова, Андрія Симончука, Костянтина Пару до трьох років позбавлення волі з випробувальним терміном у рік, який, зрозуміло, вже благополучно для наших «героїв» промайнув. Обидва брати й донині мешкають у Рівному, і кажуть, що криміналом більше не займаються. У місті ще є один земляк братів, якого також називають «Молдаваном». Та цей пан, назвемо його «Жора, який раніше м’ясом торгував», теж ніби, за оперативними даними, криміналом не займається, подався у кінологи, тож спокійно розводить тепер породистих псів.
Свята і будні безробітного Шевчука На місці пригоди свідки бачили людину, схожу за прикметами на рівнянина Володимира Шевчука. Він є приятелем затриманого Соловйова і навіть кажуть, що діловим партнером. Майже одночасно обидва перебували і в міліцейському ізоляторі за «темні справи» з автомобілями сумнівного походження. Особа Володимира також заслуговує на увагу хоча б тому, що живе ця особа доволі незвичним і насиченим як для тимчасово непрацюючого рівнянина життям. Перспектива хоча б короткої прогулянки поряд із паном Шевчуком ні в кого не викличе захоплення. І ось чому. П’ятнадцятого липня 2003 року поблизу будинку на вулиці Струтинської у безробітного Володимира Шевчука стріляли з пістолета. Не вбили, але добряче потурбували. Опинившись у лікарні, поранена жертва нападу навідріз відмовилась давати будь-які свідчення з приводу замаху на своє життя. Так і сказав громадянин Шевчук, що то його особиста справа. Стріляли у нього — ну то й що? Олімпійська незворушність потерпілого не переконала міліціонерів, і біля лікарняної палати з безробітним виставили охорону. Як потім виявилось, недарма. Через чотири місяці у помешкання Шевчука, який одужав і продовжував професійно цікавитися автомобілями, увійшли невідомі. Зламавши грати на вікні, непрохані гості зробили кілька пострілів у господаря, який мирно спав. І що ви думаєте? Не влучили! Куля потрапила в плече. Володимир Шевчук знову відмовився коментувати подробиці. Тоді це нагадувало «шоу» під назвою «Поціль у Шевчука!». Злочинці, схоже, не ставили собі за мету вбити свою жертву, а просто давали йому дещо зрозуміти. І, можливо, серед «вчителів» Шевчука був і Михайлович, з яким пан Володимир мав напружені стосунки. То що, минулого тижня «учень» разом з гуртом своїх рівенсько-костопільських друзів вирішив сам взяти «указку» в руки?
