Поки архітектори десятиліттями обговорюють концепцію забудови центру Рівного, скромний місцевий підприємець Павло Юсюк вже збудував практично на центральному майдані міста свій власний квартал.
Почалося це ще у дев’яності, коли Павло поставив на місці знесеної будівлі польських часів невеликий павільйон, влаштувавши там кафе. Рік за роком володіння Юсюка розширювалися — скляний павільйон став удесятеро більший і тепер називається «Блюз», поряд виросли міні-готель «Централь» та ще одне кафе «Фортіссімо». Згодом підприємець, незважаючи на протести істориків, зруйнував стару польську будівлю і вибудував «офісний центр». Зрозумівши, що боятися у Рівному йому нікого (не Третяка ж справді), Юсюк тепер зводить у своєму «кварталі» потворну башту, конструкції якої вже зіпсували вигляд центру Рівного. Влада стверджує, що жодних дозволів на це будівництво у нього немає. Ну і що з того? Зате буде башта, якою ми і наші нащадки будуть милуватися аж поки у Рівному не оберуть владу, здатну заборонити Юсюку забудовувати центр міста на власний розсуд.
Микола НЕСЕНЮК.
Коментарі
Андрій Шевчук, заступник головного архітектора Рівного:
— Ситуація виглядає дивно. Торік власник землі, на якій ведеться будівництво, звертався до нас з проханням дозволити будівництво офісного центру. Тоді питання цього об’єкта було винесено на архітектурно-містобудівну раду, бо це центральна частина Рівного. Загалом весь центр міста у нас накритий зоною «Г-1». Висотність цієї зони дозволяє будувати об’єкти не вище 6 поверхів.
Спочатку на містобудівній раді підприємець презентував шестиповерхову офісну будівлю. Оскільки це офісна будівля, то вона мала набагато більшу висотність. Цей об’єкт виглядав непаралельно основним точкам сприйняття. Говорячи простою мовою, новий будинок мав вигляд шафи. Це б дуже впадало в очі при спуску з Соборної. Бо новий будинок мав стояти у другій лінії та бути вищим за існуючі сталінські п’ятиповерхові будинки. Тому в будівництві було відмовлено. Загалом будівля може бути вищою за існуючі будинки, проте вона має виглядати гострою як стовпчик або робити зміщення верхніх поверхів. Завдяки таким архітектурним прийомам зникає зоровий ефект, що будівля ніби давить.
Тому на наступне засідання архітектурно-містобудівної ради представники підприємця надали уже пропозицію будівництва готелю з офісними приміщеннями. Таке рішення дозволило їм зменшити висоту будинку.
З боку міста було запропоновано п’ять контрпропозицій. Найоригінальніша з них полягала у відсутності нового будівництва. Пан Юсюк говорив, що у майбутньому повністю перебудує кафе «Блюз». Було запропоновано зробити більшою будівлю «Блюзу», а від пішохідного переходу по вулиці Чорновола зробити пішохідну доріжку вздовж фасаду будівлі до вулиці 16 Липня. Адже в сторону «Злата плази» у нас ходить багато людей. Однак на цьому діалог з підприємцем завершився. Зараз нам невідомо, що там взагалі будують. Адже за містобудівними умовами та обмеженнями, які потрібні для будівництва, підприємець до нашого управління не звертався.
Віталій Стасюк, заступник начальника управління ДАБК:
— Жодних документів, які потрібні для будівництва, місто не видавало. Однак зараз під час воєнного стану в нас зв’язані руки. Адже постанова Кабміну забороняє будь-які перевірки. Оскільки об’єкт не має документів, то можна вважати його самочинним будівництвом.
Павло Юсюк, підприємець:
— Наші ідеї виносилися на архітектурно-містобудівну раду. Нам дали слушні пропозиції, яких ми дотримуємося. За зиму мені вдалося унормувати усі відносини із міською радою Рівного, яка дозволила придбати необхідний шматок землі. За неї я уже сплатив у бюджет міста 1 мільйон 200 тисяч гривень. Готував містобудівні документи, проте почалася війна й порушила усі плани. З початком бойових дій ЦНАП й інші інстанції не працювали три місяці. Не можна було отримати жодних документів. Головного архітектора Рівного Дмитра Котлярова узагалі забрали в армію. І це при тому, що я уже придбав необхідну кількість будівельних матеріалів та бетону, оплатив роботу будівельної техніки та найняв будівельників. Словом, ситуація була безвихідна. Мені не залишалося нічого іншого як почати будувати. Це був єдиний вихід. Тому й вийшло, що, як говориться у приказці, трохи забіг поперед батька в пекло. Однак у мене не було часу, щоб чекати завершення війни, бо усі матеріали й робота вже були оплачені.
Зараз я уже сплатив один штраф і заплачу ще один. Хочу, щоб мене правильно зрозуміли, що війна спричинила таку ситуацію. Після сплати штрафів отримаю усі необхідні будівельні документи. Адже ми будуємо відповідно до тих пропозицій, які були надані мені архітектурно-містобудівною радою.
Загалом будуємо новий семиповерховий готель. Шість поверхів — з готельними номерами, а сьомий — технічний. Готель «Централь» — тризірковий, новий готель під назвою «Міленіум» — чотиризірковий, а цей готель буде двозірковим. Бо мені відомо, що двозіркові готелі у містах користуються більшим попитом, ніж три- і чотиризіркові. Наразі будівельна бригада завершить фасад, щоб він мав достойний вигляд, і на цьому поки зупинимося. Зараз важливо самим вижити. Наприклад, у готелі «Централь» заповнено всього 5–7 номерів. Незважаючи на це, я забезпечую робочі місця і плачу зарплатню персоналу.
