Вагітність Оксани для подружжя Гондверкерів, яке довго лікувалося від безпліддя, стало довгоочікуваним щастям. Проте через травми, отримані під час пологів, дитинка народилася із ураженням мозку.
Протягом усієї вагітності, починаючи з трьох місяців, спостерігала за Оксаною Гондверкер лікар-гінеколог Світлана Муравська — завідувачка відділення патології вагітних Рівненського пологового будинку. Вона ж і приймала пологи. Саме цього лікаря самі й обрало подружжя Гондверкерів, почитавши схвальні відгуки про неї у спільнотах рівнянок в Інтернеті. Протягом вагітності Олена за рекомендацією п. Муравської приймала гормональні ліки, і в третьому триместрі в ході досліджень з'ясувалося, що плід дуже великий.
Олена Гондверкер:
— Тепер ми підозрюємо, що дитина виросла понад міру саме через прийом гормональних препаратів, які призначили мені для того, щоб я успішно доносила вагітність. Їхня доза була надмірною. Повторного УЗД за декілька днів до пологів мені теж не зробили, незважаючи на те, що за результатами УЗД на 36-му тижні вагітності та за оцінками лікаря очікувана маса плода на момент огляду вже становила 3 кг 240 г. Це було пряме показання до кесаревого розтину, враховуючи, що в мене вузький таз. Проте мені його ніхто не пропонував. Пологи на 41-му тижні вагітності мені викликали за допомогою такого методу, як фолея, згоди на що я не давала. Проте на руках у лікарів невідомо звідки опинилися документи зі згодою на використання фолея з моїм підробленим підписом. Були й інші порушення в документах, наприклад, моя медична історія та карта, в яких розходилися дані: одні вносила акушерка, інші — гінеколог. Враховуючи, що перебіг пологів був дуже тяжким, я 24 години провела без сну, зрозуміло, що народжувати самій було ризиковано. Мене ввели в оману, переконуючи, що я без проблем народжу сама природним шляхом, а в разі чого кесарів розтин лікар зробить за кілька хвилин. Нас із чоловіком наполегливо переконували, в тому числі й п. Муравська, що вона кращий лікар по кесаревому в області. Її надмірна самовпевненість призвела до трагедії в моїй сім'ї.
Світлана Муравська переконує, що діяла в рамках протоколів, наказів та рекомендацій МОЗ, і обрана тактика лікування була правильною:
Призначений мною гормональний препарат лютеїн жінка ставила вагінально, він мав тільки місцеву дію і ніяк не міг вплинути на ріст плоду. До того ж, його дія тривала протягом 24 годин. Щодо величини плоду, то сьогодні це не є показанням для кесаревого розтину. Жінки народжують самостійно дітей вагою п'ять і більше кілограмів. Щоправда, п. Муравська не змогла пояснити підроблений підпис на документах з пологового та розбіжність даних. Це буде з'ясовано в ході розслідування, адже Гондверкери звернулися до поліції та ініціювала кримінальне провадження за ст. 140 ч. 2 КК України стосовно лікаря Муравської.
Ліля Романенко, завідувач відділення Рівненського обласного перинатального центру, незалежний експерт клініко-експертної комісії, створеної обласним управліннням охорони здоров'я:
Насамперед хотіла б зауважити, що є багато речей, до яких вдаються лікарі, посилаючись насамперед на власний досвід, а не на накази МОЗ. Наприклад, УЗД-діагностика не завжди показова, тому чи змінило б одне додаткове УЗД тактику лікаря — залишається під питанням. Можливо, я б сама обрала таку тактику, оскільки теж працюю з вагітними та породіллями. Проте це не змінює того факту, що й лікарю потрібно було запитати думку ще одного або й кількох спеціалістів своєї сфери щодо цього конкретного випадку. Чому не був скликаний консиліум? Знову ж таки питання й до документації. Переглянувши її, я виявила багато порушень і неточностей, деякі поля в історії пацієнтки та її медичній карті взагалі не заповнені. Це недопустимо.
Леонід Гондверкер:
— Наш хлопчик так і не закричав, ми від нього поки не почули ні звуку… Дитина не смокче, не ковтає, не плаче, не чхає, не кашляє, майже не реагує на подразники, її годують через зонд. Його розвиток у віці п'яти місяців не відповідав навіть новонародженій дитині. За даними МРТ, головний мозок дитини був знищений майже повністю — на 96%. Ми їздили вже скрізь, де тільки можна по Україні, консультувалися зі спеціалістами зі Львова, Харкова, Києва. Всі в один голос твердять: будь-яка реабілітація — не ваш випадок. При цьому кому не показуємо документи та історію хвороби, всі стверджують, що це вина лікарів. Добиваючись справедливості, ми не хочемо ніякої грошової компенсації. Ми хочемо, щоб винні були покарані і більше не могли зруйнувати життя іншим сім'ям так, як нам.
