Влітку 1992 року до нашої редакції зателефонували мешканці будинку №10-А на вулиці Замковій. Просили допомогти зберегти спортивні майданчики поряд із будинком, які ніби збираються зруйнувати, аби влаштувати там базар. Сказали, що писали звернення в усі можливі інстанції, але нічого не допомогло. Не допомогли і ми — у той час ще не було «професійних активістів», які би влаштували біля тих майданчиків пікети та розгорнули плакати. До того ж у центрі міста справді була проблема із територією для торгівлі — люди виносили товар просто на тротуари, перетворюючи їх на торгові ряди. Тепер вже жоден «розслідувач» не докопається до відповіді на запитання: чому саме цю земельну ділянку саме ці люди одержали від міста під базар — понад тридцять років минуло!
За ці роки базар на Замковій встиг стати центром економічного життя Рівного, де можна було купити практично все і де ходили шалені суми не облікованої «чорної» готівки, яку там же вільно обмінювали на «рублі-долари-марочки». Встигли народитися, вирости і стати дорослими щонайменше два покоління рівнян, які не уявляють міста без згаданого базару, або «речового ринку», як його згодом стали називати. Тепер доведеться — власники землі під базаром вже давно зрозуміли, що ринок занепадає, і віддали земельну ділянку під будівництво багатоповерхівок. Базар на Замковій ще існував, потроху зменшуючись у розмірах, аж поки остаточно не припинив свого існування. І якщо від знесеного вісімдесят років тому замку князів Любомирських залишилася хоча б назва вулиці, то від базару на цій вулиці не залишиться нічого. Окрім спогадів сотень людей, які провели там більшу частину свого життя.
Микола НЕСЕНЮК.
Коментарі
Павло Бречко, колишній голова профспілки підприємців, які працювали на ринку:
— Усі перші ряди уже давно позносили. Там продавали взуття та одяг. Десятки продавців були змушені переїхати на нове місце торгівлі. Коли тільки починалося це будівництво, то людям обіцяли надати торгові площі у новозбудованих будинках. Однак невідомо коли це станеться. Кажуть, що у нових будинках площі для торгівлі будуть великі. Якщо людина торгувала у невеликому кіоску одягом, то їй не потрібні такі великі приміщення, бо оренду не потягне. Можливо, торгівля шпалерами та килимами туди переїде, але простий торговець, якому потрібно лише чотири квадратних метри, місця там собі не знайде. Розуміючи це, частина продавців знайшла собі нові місця для торгівлі на ринку Дикого, у підземному переході на Соборній та в сусідньому «Гранд базарі». Але багато людей уже покинули торгівлю. Наприклад, я торгував на Замковій з 1995 року. Однак з початку будівництва покинув торгівлю на ринку, бо не бачу в ній перспективи. Торгувати зараз дуже важко, бо більшість людей купує речі в інтернет-магазинах та супермаркетах. Можна констатувати, що «речового ринку» вже немає. Залишилося лише товариство, яке займається новобудовами.
Валентин Королюк, власник «речового ринку»:
— Будівництвом займається будівельна компанія, з якою ми маємо угоду про спільну діяльність. Попри війну, перший 12-поверховий будинок уже здано. Наразі активно ведеться будівництво ще двох 9-поверхівок та зроблено котловани ще для двох будинків. Вся ця територія від кіосків була звільнена. Ринок уже не функціонує, бо від нього узагалі нічого не залишилося. З торговцями ми вчиняли дуже демократично. Вони завчасно були повідомлені, які торгові місця у майбутньому будуть знесені. Тому ніяких нарікань або акцій протесту не відбувалося.
Богдан СЛОНЕЦЬ.
