Упродовж півтора тижня літа Зарічненська громада мала рекордний врожай двійняток — аж у три родини в проміжку з 24 червня по 2 липня двічі завітав лелека. У відділі Державної реєстрації актів цивільного стану подібний випадок навіть пригадати не можуть, а у Рівненському перинатальному центрі, де на світ з'явились ці п'ятеро дівчаток і один хлопчик, з цього приводу навіть жартували, буцімто якийсь нечуваний бебі-бум стартував.
Наприкінці червня, а саме 24 числа, у родині Богдана та Діани з Морочного на світ з'явились дві донечки – Анастасія і Вікторія, повідомляє Район. Вараш.
Діана та Богдан з донечками
Для жінки це була третя вагітність. Удома вже підростали син і донечка.
- Ще при перших вагітностях ми чекали, що може бути двійня, бо маємо в родині такі випадки, але нас двічі оминало, то ми якось вже ніби й не розраховували, аж тут воно і сталося, – посміхається Діана та пригадує, що спочатку виношувати двійню було нескладно, але чим більшим ставав термін, тим тяжче ставало ходити, нагинатись, щось робити.
Вікторії ім'я обрали (це було побажання чоловіка), ще коли дівчата були в животі, з іншим іменем трошки довелось поморочитись, розповідає мама. Але врешті зупинились на варіанті Настя.
Молодій сім'ї пощастило з няньками. Кажуть, їм допомагають всі: обидві мами-бабусі, сестра та інші родичі. Чоловік-тато допомагає дружині з малечею переважно уночі, оскільки вдень працює.
- Треба ж і гроші заробляти», – констатує вже багатодітна мама.
Ще поки дівчатка були менші, то, за словами Діани, дати раду їм було легше.
- А зараз дуже люблять покапризувати. І то обидвоє одночасно. Як почнуть кричати, не знаю, яку першу втихомирювати», – розповідає мама маленьких вередуль та зізнається, що примудряється навіть двох одночасно їх брати на руки, бо шкода стає, коли одну взяла, а інша лежить сама і плаче.
У сім'ї Семена і Оксани з Серників 25 червня на світ з'явились теж двоє донечок – Олександра і Анастасія. Це була друга вагітність жінки. Тож так за два роки подружнього життя вони стали багатодітною сім'єю.
Оксана і Семен зі своїми дівчатками
По чоловіковій лінії у родині, як виявляється, вже раніше народжувались двійнята, проте спочатку подружжя про це не знало, а тому перше УЗД Оксану трохи, м'яко кажучи, збентежило. «Лякало те, що Тарасику (старшому сину подружжя. – Ред.) на той момент не було ще й року. Тому спочатку так, був шок», – не приховує жінка. Але каже, що вже згодом вона навіть почала тішитись тим фактом, що всередині неї зародились одразу два маленькі життя.
Тато ж зізнається, що інтуїтивно відчував, що буде двійня, а коли побачив, у якому ступорі вийшла від лікаря дружина, то сам запитав: «Що там? Двійня?».
Коротке «так» — єдине, що в той момент змогла відповісти йому Оксана.
Вагітність минала спокійно. Тяжко виношувати малюків стало орієнтовно з сьомого місяця. На 37 тижні Оксану прооперували. Пологи почалися під час повітряної тривоги. «Встала з ліжка, щоб спустись в укриття, і зрозуміла, що вже нікуди не зайду», – пригадує.
Жінка каже, що якихось лайфхаків з догляду за двійнею вона ще не має.
- Звісно, з двома дітьми тяжче, ніж з однією. Навіть візочок перед прогулянкою чи після неї винести-занести до помешкання чого вартує, адже для двійні він габаритніший, ніж звичайний, – зауважує, тому гуляти вони ходять зазвичай тоді, коли вдома є тато.
За характером дівчата різняться, каже мама. Попри те, що під час нашої розмови про себе постійно нагадувала Настя, жінка каже, що вдома зазвичай характер проявляє Олександра.
Щодо імен, то обирали їх діткам довго і за дуже цікавим принципом: «Мені хотілося, щоб було багато голосних звуків. Тому спочатку зупинились на варіанті Олександра, а друге ніяк не могли обрати. Що цікаво, колись я була категорично проти імені Анастасія, бо їх нині дуже багато, а потім, перебравши купу імен, зрозуміла, що кращого не знайду, бо хотілось, щоб вони і між собою звучали гармонійно».
- Ми ніколи не плануємо свій день. Якщо дітей нічого не турбує, тоді я можу якусь хатню роботу підігнати. Якщо ж вони вередують, то плануй, не плануй – …, – розповідає про свої будні жінка, а оскільки уваги постійно потребує ще й син, то день для неї минає вдвічі швидше. Проте жінка у відчай не падає, каже, аби тільки війна швидше закінчилась і дітки здорові були, а все решта — дрібниці.
У родині Георгія і Олени, які проживають у Зарічному (Старі Коні), 2 липня народились донечка Іульянія та синочок Серафим. Зауважимо, що подружжя — не місцеві. Чоловік родом із Володимиреччини, його дружина – з Камінь-Каширщини (Волинь). Тут вони осіли, оскільки Георгій священник, і саме тут йому дали церковний прихід, громада облаштувала дім, а вони вже кілька років, як обживаються.
Георгій та Олена з дітками
Двійнята стали третьою вагітністю жінки. У сім'ї вже підростають дві донечки. Олена розповідає, що через проблеми з нирками давалась вагітність їй непросто: «Мені одне дитя тяжко було виносити, а тут двоє, тому вже з 31 тижня я мусила лягти в лікарню і була там аж до виписки».
Жінка не приховує, що коли почалась війна, то вона добряче панікувала: «Двоє діток зі мною, двоє — у мені. Поруч - базувались військові, стояла техніка. Ми постійно боялись, що от-от почнуться обстріли. Але потім я змусила себе заспокоїтись, взяти емоції під контроль, бо здоров'я і так нема, а гризти себе психологічно — не вихід».
Її готували до кесаревого, але врешті жінка родила сама.
- Що цікаво, додому нас з двійнею виписали за кілька днів, хоча з попередніми дітками ще доводилось щоразу затримуватись у лікарні довше звичного, – розповідає Олена.
Фізично мамі самій складно доглядати за двома маленькими дітками, тому тато їй допомагає в міру своїх можливостей.
- Якщо мені треба поїхати в Зарічне купити суміш чи підгузки, то я не боюсь його самого лишити з малюками. Точно знаю, що він впорається, – каже Олена.
Тато ж від себе додає: «Зараз діти набагато спокійніші. То перші дні ми не знали, що з ними робити, як дати раду, але поступово звикли, розібрались, пристосувались».
- Я раніше думала: чому з двома дітками має бути тяжко? Погодуй та й нехай сплять, а потім, коли це сталося зі мною... Зараз вже діти краще сплять, стали спокійніші, то й мені трошки легше. Хоча спланувати наперед день не виходить толком і досі. Все залежить від їхнього настрою. «Дуже хвилювались раніше, як ми будемо, чи буде чим годувати дітей… різні думки в голову лізли, а потім якось все пішло своїм плином, все в нас зараз добре, – резюмує Олена.
