Обдумуючи ситуацію, в якій я опинилась, зрозуміла: деякі люди намагаються робити бізнес на чужому горі. Трапилось це на кладовищі «Нове». Я хотіла завезти на кладовище плитку, щоб впорядкувати могилу свого покійного чоловіка. Залишивши вдома двох маленьких дітей, я найняла машину та майстра, щоб поклав плитку, взяла паспорт і свідоцтво про смерть чоловіка та поїхала на кладовище.
Обдумуючи ситуацію, в якій я опинилась, зрозуміла: деякі люди намагаються робити бізнес на чужому горі. Трапилось це на кладовищі «Нове». Я хотіла завезти на кладовище плитку, щоб впорядкувати могилу свого покійного чоловіка. Залишивши вдома двох маленьких дітей, я найняла машину та майстра, щоб поклав плитку, взяла паспорт і свідоцтво про смерть чоловіка та поїхала на кладовище. А от чек на плитку, яку купувала в магазині, як на те, не знаю, де поділа. Віра Михайлівна, яка працює в адміністрації, вирішила познущатися з мене — не пустила на кладовище. Сказала, що без чека на плитку не можна. Але разом з цим вона запропонувала... взяти в неї тачку напрокат, заплативши, звісно, гроші, і возити нею плитку разом з цементом і піском до могили, яка в кінці кладовища. То як же це виходить? Плитку без чека з магазину завезти машиною не можна, а тачкою возити чи в руках носити — будь ласка. Де ж тут справедливість?
ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686
