Не знаю, як вас, а мене починає дратувати манера вітчизняних засобів інформації подавати новини з різних джерел. «Як сказали в одній з телепередач», «як повідомили по одному з телеканалів», «як написали в одній з газет» і так далі до безкінечності. Причини такої практики зрозумілі — газети і канали не хочуть рекламувати конкурентів. Бо коли назвуть той канал чи газету, споживач інформації звернеться до них і може потім не повернутися.
Не знаю, як вас, а мене починає дратувати манера вітчизняних засобів інформації подавати новини з різних джерел. «Як сказали в одній з телепередач», «як повідомили по одному з телеканалів», «як написали в одній з газет» і так далі до безкінечності. Причини такої практики зрозумілі — газети і канали не хочуть рекламувати конкурентів. Бо коли назвуть той канал чи газету, споживач інформації звернеться до них і може потім не повернутися. Бо виявиться, що «одна з газет» чи «одна з телепередач» набагато цікавіша від конкурентів. Чи правильно це? Чи варто в інтересах конкуренції завдавати незручностей споживачу? Бо ж це не лише з телебаченням у нас так, а з усім. «Один із супермаркетів», «одне з туристичних агентств», «одна з авіакомпаній» — вам це теж, напевно, знайоме. Аби зрозуміти суть і наслідки проблеми, спробуємо повернутись на чверть століття у минуле і згадати, що у нас писали і говорили про наші збройні сили. Те ж саме — «в одній із частин», «в одному з гарнізонів», «на одному з кораблів»… Пояснювалося це все вимогами секретності, потребою не видавати військові таємниці нашим потенційним ворогам. Водночас ті самі потенційні вороги цілком відкрито писали про те, скільки у них танків та ракет, кораблів і літаків, піхотинців і матросів, військових баз і гарнізонів із точними їхніми адресами. Те ж саме ті вороги повідомляли і… про наші суворо засекречені військові таємниці. Ще тоді я збагнув, що наші військові й не лише військові таємниці існують виключно для нас. Це нам не треба було знати, скільки і де утримується військ за наші гроші. Хто хотів, все знав у нас і тоді. Все ж таки там служили живі люди, від яких було неможливо приховати справжній стан нашої оборони, промисловості, сільського господарства, науки, освіти і так далі. Висновок — брехня у вигляді замовчування потрібна насамперед тим, хто замовчує. Аби приховати, наскільки можливо, справжній рівень своїх товарів, своїх послуг, своєї інформації нарешті. Тому, хто впевнений у своїх силах, немає сенсу замовчувати конкурентів. На здоров’я! Підіть до наших конкурентів і переконайтесь, що вони гірші за нас. А потім повертайтесь до нас назавжди, бо ми насправді найкращі. Так варто було б робити. Так і роблять вже окремі успішні виробники товарів та послуг. Про це навіть можна прочитати в… Словом, в певних газетах. Бо теоретично конкурувати краще відкрито. А на практиці трохи лячно.
