25 травня мені треба було проїхати вулицею Богдана Хмельницького в Києві. Але я нікуди не проїхав — поліція завертала всі авто. Довелося йти пішки, заодно дізнався, чому перекрито рух. Виявилося, причина — Криштіану Роналду. Фанати футболіста кількатисячним натовпом оточили готель, де зупинився мадридський "Реал". Сподівалися бодай здалеку побачити свого кумира, який прибув до Києва на фінальний матч Ліги чемпіонів.
Тепер біля того готелю все спокійно. Хоча там досі зупиняються гравці й тренери футбольної команди "Шахтар", чемпіона України. Кажуть, дехто з них навіть постійно там живе. І нічого! Жодних фанатів біля входу, жодних збирачів автографів. Наші футбольні чемпіони можуть спокійно ходити центральними вулицями столиці без охорони, не ризикучи створити проблему із перекриттям вулиць.
Чому так? Адже у складі чинних чемпіонів України є купа футболістів, які так само, як і Роналду, говорять португальською мовою та отримують шалені гроші. Однак ані в Києві, ані деінде не побачиш дітей у футболках з їхніми прізвищами. Не кажу вже про дорослих. На відміну від зіркового португальця, їх у Києві знають лише шанувальники футболу. Та й ті навряд чи кидатимуться до цих чемпіонів на вулиці, аби взяти автограф чи сфотографуватися разом.
Як же так сталося? Чому футболісти, які, якщо вірити певним телеканалам, є суперзірками, нікому в Києві не цікаві? Адже справжній футбол разом із телебаченням, яке його показує, для того й існує, щоб створювати футбольних зірок. На них рівнялися б юні футболісти, полювали прихильниці та прихильники, вони були б обличчям нашого футболу! Звісно, досягнути цього нині складно — на останній футбольний матч за участі чемпіона України в Києві прийшло аж чотири тисячі глядачів.
Залишається лише тішитися, що організатори нашого футболу практично не завдають клопоту поліції та незручностей тим, хто не цікавиться цим видом спорту. А також радіти, що наші футбольні зірки — у повній безпеці.
