Тепер біля того готелю все спокійно. Хоча там досі зупиняються гравці й тренери футбольної команди “Шахтар”, чемпіона України. Кажуть, дехто з них навіть постійно там живе. І нічого! Жодних фанатів біля входу, жодних збирачів автографів. Наші футбольні чемпіони можуть спокійно ходити центральними вулицями столиці без охорони, не ризикучи створити проблему із перекриттям вулиць.
Чому так? Адже у складі чинних чемпіонів України є купа футболістів, які так само, як і Роналду, говорять португальською мовою та отримують шалені гроші. Однак ані в Києві, ані деінде не побачиш дітей у футболках з їхніми прізвищами. Не кажу вже про дорослих. На відміну від зіркового португальця, їх у Києві знають лише шанувальники футболу. Та й ті навряд чи кидатимуться до цих чемпіонів на вулиці, аби взяти автограф чи сфотографуватися разом.
Як же так сталося? Чому футболісти, які, якщо вірити певним телеканалам, є суперзірками, нікому в Києві не цікаві? Адже справжній футбол разом із телебаченням, яке його показує, для того й існує, щоб створювати футбольних зірок. На них рівнялися б юні футболісти, полювали прихильниці та прихильники, вони були б обличчям нашого футболу! Звісно, досягнути цього нині складно — на останній футбольний матч за участі чемпіона України в Києві прийшло аж чотири тисячі глядачів.
Залишається лише тішитися, що організатори нашого футболу практично не завдають клопоту поліції та незручностей тим, хто не цікавиться цим видом спорту. А також радіти, що наші футбольні зірки — у повній безпеці.
