Богдан Самардак з усіх рівненських футбольних фахівців нині досягнув найвищої вершини. З минулого сезону він очолює клуб першої ліги "Нива" (Тернопіль). Попри складну фінансову ситуацію в команді, рівнянин зміг створити цілком боєздатний колектив. А ще екс-гравець "Авангарда" та "Вереса" добряче засвітився в Інтернеті. Спочатку у нього стріляли на кордоні з Кримом, а потім фахівець забрав команду з поля в грі проти харківського "Геліоса". Про усе це, а також про те, як у Рівному відродити футбол, амбітний тренер розповів читачам "РВ".
— Пане Богдане, як Ви опинилися в Тернополі?
— У 2012 році тоді ще клуб другої ліги прийняв Ігор Яворський, я був його помічником. Тоді команди як такої не було. Втім, тодішній голова облдержадміністрації Хоптян вирішив змінити ситуацію. Щоб створити боєздатний колектив, він зібрав місцевих підприємців, які надали фінансову підтримку. Осінню частину завершили на четвертому місці. А от взимку провели прекрасний збір в Криму, до нас приїхали гравці, які виступали у першій та Прем'єр-лізі. Як наслідок — друге місце. Тож у 2013-му в Тернополі було два свята — 35 років "Ниві" та вихід до першої ліги.
— Але у першій лізі все було не так райдужно?
— Перше коло ми завершили на сьомому місці, а взимку почалися проблеми. Голови облдержадміністрації майже не було в Тернополі. Підприємства перестали нас підтримувати. Ми п'ять місяців не отримували зарплатню. Ось тоді Ігор Яворський і вирішив залишити пост головного тренера. Пішли і вісім футболістів.
— Очолити команду в таких умовах було не страшно?
— Звісно, прийняти клуб першої ліги — це велика відповідальність. Але я в Тернополі два роки грав, також у різні роки працював тренером, тож 15 березня я став в.о. головного тренера. А вже 26 березня на нас очікував чвертьфінальний матч Кубка України у Черкасах. Туди ми їхали майже нетреновані, але 110 хвилин грали краще за суперника і лише у серії пенальті поступилися. Це був би справді історичний момент, якби до півфіналу Кубка України вийшли два тернопільських клуби, але не склалося.
Протягом весняної частини чемпіонату ми весь час відчували фінансові проблеми, отримавши заробітну платню за місяць, потім два не отримували. За таких умов гравців змусити грати було непросто. Я попросив футболістів небагато: виступити так, щоб на нас не свистіли та не плювали вболівальники, щоб у цей непростий час зробити людям свято. Зрештою, ми фінішували на десятому місці. Фан-сектор, в якому регулярно збиралося по три сотні вболівальників, вивісив банер: "Дякуємо за сезон". Коли не один десяток людей скандував "Самардак" — це була найвища для мене нагорода.
— В Інтернеті можна було чимало прочитати про те, як у Вас стріляли на кордоні з Кримом, що там сталося?
— Одразу скажу, що краще б ми туди не їхали взагалі. З українського боку ми простояли 35 хвилин, з російського — 2,5 год. Двох футболістів через прострочені паспорти не пустили. На стадіоні в Армянську не було українського прапора, тобто грали невідомо де. На зворотному шляху, чекаючи на митниці, ми з адміністратором "Титана", який їхав з нами, вийшли з автобуса. Повз нас пройшло двоє озброєних в балаклавах, після чого пролунали постріли. Кулі пролетіли за метр від мене, в машині, що стояла неподалік, ми побачили дві дірки. А ці хлопці пішли собі далі. Ми кілька хвилин після цього не могли вимовити і слова.
— А що сталося у матчі з "Геліосом", в якому Ви забрали команду з поля?
— Спочатку вигравали — 1:0, але харків'яни рахунок з пенальті зрівняли. Десь з хвилини 15-ї судді почали раз по раз "помилятися" не в наш бік. Після 90 хвилин рахунок був нічийним, арбітр додав 6 хвилин. Вже у доданий час нашому гравцеві ліктем розбили ніс — це червона картка і штрафний на нашу користь. Натомість суддя дає порушнику жовту картку, а штрафний ставить в інший бік. Далі гравець "Геліоса" наступає на м'яч — нам штрафний. Коли ж на 98-й хвилині в наші ворота поставили пенальті, ми зійшли з поля. Таке зі мною було вперше.
— Як гадаєте, чому у Тернополі нині дві команди першої ліги, а в Рівному немає жодної?
— Керівникам міста та області байдужий спорт, і це впродовж багатьох років. Мова не лише про футбол, хоча футбол — наймасовіший вид спорту. Якось я з друзями хотів пограти у футбол, проїхалися місцевими майданчиками, усе було зайнято. Людям потрібен футбол. Наявність команди — це радість для 3-5 тисяч людей. Рівне повинно мати мінімум добротну команду другої ліги, а не має навіть в чемпіонаті області. І це при тому, що діє костопільський ліцей, інші спортшколи.
У Тернополі "Нива" — це був проект голови облдержадміністрації, ФК "Тернопіль" — міського голови. Зрозуміло, що тут наявний політичний момент, але від цього виграли лише люди, адже, скажімо, на "Ниву" постійно ходить 3-4 тисячі вболівальників.
— Чи міг би, на Вашу думку, хтось із обласних клубів заявитися у ПФЛ?
— Як на мене, у Сарнах є усі умови для команди другої ліги. Причому для цього цілком вистачило б потужності самого лише Сарненського району. А от "ОДЕК" сам другу лігу не потягне, йому потрібна бюджетна підтримка. Хоча цей колектив аматорський рівень вже переріс.
— Попередня обласна влада говорила, що спочатку потрібно звести стадіон, а вже потім братися за команду. На Вашу думку, наскільки життєздатним був проект нового стадіону "Авангард"?
— Стадіон за 240 млн. грн. — це проект, характерний для часів Януковича. Рівному не потрібні триповерхові стадіони. Тут потрібен стадіон, такий як в Тернополі — на 15 тисяч місць, критий, з біговими доріжками, адже у Рівному досить серйозно розвивається легка атлетика.
— І скільки такий стадіон коштуватиме?
— Якщо все буде прозоро, то приблизно 70 млн. грн. За такі гроші приватний власник збудував стадіон у Кіровограді. Там сучасна трава, доріжки, плюс запасне поле зі штучним покриттям.
— До речі, а як вдалося збудувати сучасний стадіон у Тернополі?
— Його реконструювали під Євро-2012 для турніру вболівальників. Такий стадіон міг бути і у Рівному, тим більше, що ми знаходимося на трасі. Але в потрібний момент саме голова Тернопільської облдержадміністрації поїхав до Азарова і випросив на реконструкцію державні кошти. Губернатор пішов, а стадіон залишився.
— Яка подальша доля "Ниви", і чи працюватимете Ви з нею й надалі?
— Після фінішу чемпіонату наш президент Автанділ Мдінарадзе сказав, що задоволений моєю роботою. Попри усі проблеми, команда заявилася на наступний сезон. Як буде далі — побачимо.
