Михайло, продавши коня, не захотів ділитися грішми зі старшим братом Миколою. Брати не знайшли нічого кращого, ніж доводити свою правоту за допомогою дерев’яної палиці.
…Микола в Озерцях був за ветеринара. Чи то він курси якісь закінчив, чи то просто мав дар лікувати худобу, але людям допомагав постійно, нікому не відмовляв. Та й у власному господарстві підтримував лад. Михайло, кажуть, теж роботи не цурався. Обійстя дісталося братам у спадок від покійних батьків. Там обидва холостяки й хазяйнували: разом орали, разом засівали, разом урожай збирали. Зазвичай і худобу разом купували та доглядали. А ось через коня помиритися не зуміли. — 13 вересня близько другої години ночі ми отримали повідомлення про те, що в Озерську загинула людина, — повідомив начальник Дубровицького райвідділу міліції Григорій Дем’янчук. — Слідчо-оперативна група, виїхавши на місце події разом із працівниками управління карного розшуку УМВС, встановила, що загиблим є 57-річний місцевий житель Микола, який мешкав разом зі своїм 45-річним братом Михайлом. Підозрюваного довго шукати не довелося. У той час коли односельці викликали міліцію, Михайло відпочивав під плотом. — Я продав коня, а брат почав вимагати у мене гроші, — розповів міліціонерам Михайло. — Брат сказав: «Дай мені на півторачку вина». Вирішив, що краще сам поїду та візьму. Узяв. Прийшли наші спільні знайомі, вони зайшли до хати разом із Миколою. Потім я вирішив погодувати худобу, і в цей момент брат мене вдарив палицею. Я її вирвав і вдарив по ньому. Пішов до сусідів і зізнався у всьому… Проте двоюрідний брат із дружиною, до яких прийшов Михайло, відразу не повірили, що він міг скоїти злочин. Перевіряти, як там Микола, родичі не стали. А підозрюваний тим часом, замість викликати лікарів, поїхав зі своїми приятелями у сусіднє село. Там випив ще пакет вина і, не маючи сил добратись додому, заснув під плотом. Микола ж тим часом стікав кров’ю. Односельчанка Раїса розповіла, що сварки між Миколою та Михайлом відбувалися не вперше. За її словами, найчастіше ініціатором конфліктів виступав саме Михайло. — Він був більш неспокійним, а коли випивав — узагалі неадекватним. Бувало, що привітаєшся з ним, а він тебе обматюкає, — розповідає Раїса. — А вже за декілька хвилин говорить, як ні в чому не бувало. Натомість покійний Микола був дуже доброю, врівноваженою людиною, усі його в селі хвалили, слова поганого про нього не сказали.
