Загибель міністра транспорту Георгія Кірпи відкрила багато чого такого, про що у нас відкрито досі не говорили. Я не про те, хто саме стріляв у голову міністра. З цим нехай наші високопрофесійні слідчі розбираються. Я про місце трагедії. Будиночок, де, як виявилось, мешкав міністр, показали по телебаченню. Такий собі палац у стилі сучасних скоробагатьків за суцільною двометровою стіною. Зростає добробут українських міністрів! Останній раз великого залізничного начальника вбили п’ять років тому.
Загибель міністра транспорту Георгія Кірпи відкрила багато чого такого, про що у нас відкрито досі не говорили. Я не про те, хто саме стріляв у голову міністра. З цим нехай наші високопрофесійні слідчі розбираються. Я про місце трагедії. Будиночок, де, як виявилось, мешкав міністр, показали по телебаченню. Такий собі палац у стилі сучасних скоробагатьків за суцільною двометровою стіною. Зростає добробут українських міністрів! Останній раз великого залізничного начальника вбили п’ять років тому. Керівника Південно-Західної залізниці Олійника смерть знайшла біля дверей власної квартири на п’ятому поверсі будинку в центрі Києва. Це не був будинок вбитого. У нього просто там була квартира. Так само у під’їзді нормального будинку вбили ще раніше Гетьмана, колишнього керівника Нацбанку. Тепер люди такого рівня по під’їздах не тиняються. Ховаються один від одного по заміських фортецях із кріпосними стінами та відеокамерами на них. Хіба що вартових на баштах немає. А може, вже є? Та що Київ? Подивіться на околиці нашого міста, де селяться скромні держслужбовці із зарплатнею двісті доларів на місяць. Хочеться вірити, що то їхні мамуні грошей на маєтки назбирали, поки синки народу служили за маленькі зарплати. Не віриться. Бо матусі наші й бабусі будували хати відкрито. В українській традиції, на відміну, наприклад, від білоруської чи російської, немає високих парканів довкола будинків. Прозора огорожа, яку перестрибнути можна. А далі садочок вишневий коло хати. Чого ховатися чесній людині? Тепер же приміські села один за одним «прикрашають» фортечні мури, за якими ховаються від народу його вірні слуги. Як показав випадок із міністром транспорту, мури ці не допомагають. Це тепер ми довідались, що Кірпа був мільярдером, здатним дістати із кишені сотню другу мільйонів «зелених». А був би він живий, мовчали б усі, робили вигляд, що нічого не знають. А може, показати людям правду? Щоб знали, де живуть міністри, голови облдержадміністрацій та їм подібні фахівці. За їхнього життя показати, а не після загадкової загибелі. Згадайте знаменитий Воронцовський палац у Криму. Його господар теж був міністром, але не приховував, що той палац його, навіть гостей туди запрошував. Тепер не так, тепер всі переховуються, бідними прикидаються. Дарма. Все одно знайдуть, коли потреба стане.
