Знову, як і щороку, по телебаченню і в газетах починають повідомляти про те, що наш парламент обговорює державний бюджет, що це дуже непросто і дуже нелегкий це процес. Депутати з фракціями гризуться за кожний пункт бюджету, за кожен рядок. А за що саме — неясно.
Знову, як і щороку, по телебаченню і в газетах починають повідомляти про те, що наш парламент обговорює державний бюджет, що це дуже непросто і дуже нелегкий це процес. Депутати з фракціями гризуться за кожний пункт бюджету, за кожен рядок. А за що саме — неясно. Вже котрий рік намагаюся зрозуміти, за що конкретно вони сперечаються, і не можу. Ну скажуть, що на освіту дадуть стільки-то, а на оборону стільки-то мільйонів. Що це означає, багато це чи мало? Ніхто не пояснює. Як колись звітували про здачу в експлуатацію житла: здано, мовляв, стільки-то тисяч квадратних метрів. Не квартир, не будинків, а квадратних метрів. Розібратися, де у цих метрах були спецбудинки для начальства, а де малосімейки для сільських молодожонів з дорослими дітьми, ніхто не давав. Так і зараз ніхто не скаже, що в разі прийняття такого-то бюджету вчителю платитимуть на стільки-то гривень більше, в лікарні з’являться такі-то ліки, в армії на сніданок даватимуть стільки-то масла. Все мільйони-мільярди. Але не це найсмішніше. Доповідає міністр, генерал чи ще який любитель бюджету: нам треба сто мільйонів, записали в бюджет десять, а дали два. Але ми готові лікувати, вчити, захищати. Як так? То ти, товстий ти наш, мав би з голоду перший померти, якби тобі два відсотки від потреби дали тих же харчів. А тут ніхто не вмирає. Міністри і генерали, обласні й міські начальники бюджетних установ вже починають нехтувати «фольксвагенами» і їздять в основному на «мерседесах». Їхні секретарки розкладають від нудьги пасьянс на комп’ютерах останнього покоління. І це все при такому поганому бюджетному фінансуванні! Тепер ясно? За себе вони зараз воюють. Щоб більше взяти, попросивши сто. Бо коли треба сто, немає жодного значення, чи дали п’ять, чи п’ятдесят. І так і так можна сказати, що нема грошей, панове. І продовжувати перекачувати те, що перепало з бюджету, на свої ж фірми, влаштовуючи непотрібні шикарні ремонти чи ще за якою схемою ці гроші красти. Тож коли ваша жінка каже, що слід прийняти сімейний бюджет, будьте уважні: там, де бюджет, там завжди щось не сходиться. Бо як у нашої людини? На зарплату вона може купити тридцять пляшок горілки. І купує. А що їсть, на чому їздить, у що вдягається, на чому спить — загадка. Чим не міністри наші вічно п’яненькі обивателі? Недарма ж і міністри, і прості люди кажуть, що з тим бюджетом без пляшки не розберешся.
