Є стара байка ще радянських часів, яка щораз згадується мені у відповідних обставинах. Спочатку нагадаю власне байку. Керівник, якого звільняють з посади за незадовільні результати, передає своєму наступнику три конверти, які тому слід відкривати після кожного року роботи. Справи у нового керівника йдуть погано, і за рік він розкриває перший конверт. Звалюй все на мене — написано у першому листі.
Керівник робить як написано і має спокій ще на рік, упродовж якого все у господарстві продовжує розвалюватися. Ще за рік читає другого листа. Обіцяй! — написано там. Написано — зроблено! Новий керівник роздає щедрі обіцянки на тлі суцільних невдач. Після чого за рік із надією розриває останній з трьох конвертів. Пиши листи! — написано там. Днями різноманітні соціологічні служби оприлюднили кожна своє дослідження громадської думки. Спільним для всіх цих досліджень є лише одне — чинному президенту вже не довіряють так сильно, як довіряли навесні 2019-го. Відсоток тих, хто не довіряє, невпинно наближається до тих самих легендарних 73%. Я не знаю, чи залишав Петро Порошенко якісь листи для Володимира Зеленського, який посів його місце у президентському кабінеті. Але діяв Зеленський точно за тою байкою, звинувачуючи свого попередника у всіх своїх невдачах. Тепер за логікою настав час обіцяти. Але ж це вже було — обіцянки кандидата Зеленського перед виборами усі добре пам’ятають. Занадто яскраво ці обіцянки виглядали. То що тепер? Писати листи своєму наступнику вже тепер чи почекати трохи більше року, аби не відхилятися від старого як світ сценарію? Як на мене, це вже не важливо. Зміст листів керівника-невдахи нам давно і добре відомий. Головне — цей час таки настав! Чи, може, ви не згодні?