Через 333 роки анексована Росією українська церква повертається до Вселенського патріарха

1501 1

Ми у соцмережах:

Релігія — це особлива система світогляду та світосприйняття конкретної людини або групи людей, набір культурних, духовних і моральних цінностей, що обумовлюють поведінку людини. Таке наукове визначення цього слова, яке з латинської дослівно перекладається як зв’язок. У початковому значенні це мав би бути зв’язок з Господом. Та з часом відбулись певні мутації понять, і релігія стала більше зв’язком людей, держав, політики. І все частіше релігія почала перетворюватись на спосіб маніпуляції, влади та прив’язування.

Україна нині переживає надважливий момент свого релігійного та культурного відродження. Цей процес оголив багато болючих точок. У суспільстві триває справжня релігійно-ідеологічна війна. Здебільшого спровокована Росією. Але підвалини цього конфлікту закладено ще сотні років тому.

У сучасних суперечках звучать слова «канонічний», «томос», «розкольники», «автокефалія». Кожна сторона доводить свою правоту, спираючись на шаблони, почуті у своїх храмах. Значна частина пробує абстрагуватись від конфлікту, ховаючись за фрази на кшталт: «ходжу у ту церкву, в яку ходили батьки». Насправді ж у питанні дуже просто розібратись, маючи просте бажання поринути в історію та відсторонено поглянути на події у становленні православ’я на території сучасних України та Росії. Саме з цим я й хочу допомогти.

Для початку варто розібратися з термінами. Інакше неможливо буде зрозуміти суті подій.

Канонічний — в даному випадку, відповідність канонам православ’я, затвердженим Вселенськими соборами та синодами.

Томос — з грецької перекладається як «кусок». Це документ, який видає Вселенський патріарх за рішенням Вселенського синоду. Як правило, він видається для утворення нової церкви. Зазвичай сформованої за національним та/або територіальним принципом. Всі, без винятку, православні церкви, які визнані Вселенським синодом, діють на підставі отриманого Томоса. Право видавати цей документ є лише у Материнської (першої) церкви, тобто Константинопольської.

Автокефалія — це статус помісної церкви як самокерованої, незалежної частини Вселенської Православної Церкви, яку очолює патріарх або архієпископ чи митрополит.

Розкольники — самопроголошена Церква, яка не визнана Вселенським патріархом і Вселенським синодом, не має Томоса та не перебуває в євхаристійному спілкуванні з іншими православними церквами.

Розібравшись у термінології, проаналізуємо ланцюг подій, які зрештою привели до Об’єднавчого собору в Києві 15 грудня 2018 року. А почалося все з київського князя Володимира і його бажання зміцнити владу в Київській Русі, яка на той час складалася з розрізнених племен. Кожне з них мало свою релігію, а відтак і ідеологію. Влада в країні трималась винятково на силі. А так довго тривати не може, як свідчить історія. Далі — хронологія утворення та розбудови Церкви на території сучасної України та Росії.

988 рік — князь Володимир хрестив Русь. Утворюється Київська митрополія, яка підпорядковується безпосередньо Вселенському патріарху. Всі київські митрополити обирались з благословення Константинопольського патріарха, у підпорядкуванні якого й перебували.

1299 рік — після монгольської навали та роздроблення Київської Русі митрополит Максим переносить свою резиденцію з Києва до міста Володимир на Клязьмі. Однак залишає за собою титул митрополита Київського. І надалі перебуває у підпорядкуванні Вселенського (Константинопольського) патріарха. Резиденція переноситься ближче до центру Золотої орди, значна частина знаті якої в цей час приймає православ’я. Утворюється Сарайська єпархія (від назви столиці Золотої орди — міста Сарай).

1448 рік — у Москві, без благословення Вселенського патріарха, рязанського єпископа Іова обирають митрополитом. Трохи згодом проголошується відокремлення від Києва і створюється Московська православна церква, яка тривалий час проіснувала не визнаною Вселенським патріархом, тобто неканонічною. Паралельно існує Київська митрополія, яка, як і раніше, підпорядковується Вселенському патріарху. Важливий момент, що Московська церква позиціонує у цей момент себе як відокремлена від Київської митрополії.

1589 рік — московські посли за хабар у «сорок сороків хутра та 200 золотих червінців» отримують від Константинопольського патріарха Діонісія дозвіл на утворення Московського патріархату. Та це викликало обурення у Священного синоду. Діонісія було засуджено церковним судом, позбавлено сану та до кінця життя ув’язнено в монастирі. У цей же час Київська митрополія й надалі існує як автономна частина Константинопольського патріархату.

1686 рік — московські посланці, за наказом царя Петра І та за допомогою турецького візира, через тиск добиваються підписання Константинопольським патріархом документа. Згідно з ним Київська митрополія, яка до цього часу перебувала у підпорядкуванні Вселенського патріарха, передається у підпорядкування Москви. Цей документ було підписано без рішення Священного синоду. Після цього київського митрополита почав призначати московський патріарх. Без благословення патріарха константинопольського.

1922 рік — у більшовицькій Росії фактично знищена православна церква. У храмах заборонено богослужіння, а священиків або знищено фізично, або відправлено у табори.

1924 рік — Вселенський патріарх Григорій VII скасовує документ, яким Київську митрополію передали Москві.

1943 рік — за рішенням Йосипа Сталіна у Москві проводиться Архієрейський собор, на якому обирають нового патріарха. Відновлюються богослужіння у визначених церквах під наглядом Ради з питань Російської православної церкви при НКВС.

2016 рік — вперше за кілька сотень років збирається Всеправославний собор. На ньому розглядають і обговорюють у тому числі питання церков, які донині не отримали Томоса. Рішенням Собору надається право Вселенському патріарху та Синоду видати Томос церквам. Представники РПЦ відмовились брати участь у Всеправославному соборі.

2018 рік — Священний синод Вселенського патріархату приймає рішення про надання Томоса єдиній Православній церкві в Україні.

15 грудня 2018 року у Свято-Софіїв­сь­ко­му соборі відбувся Об’єднавчий собор українських православних церков, на якому було обрано предстоятеля Православної церкви України. Ним став молодий митрополит Епіфаній. Саме він отримає 6 січня Томос з рук Вселенського патріарха Варфоломія.

По суті, через 333 роки відновлюється справедливість і Київська митрополія повертається в лоно церкви-Матері, як і було визначено ще у 988 році, коли князь Володимир хрестив Русь. Щоправда, вся ця ситуація з намаганням Москви не допустити повернення Київської митрополії до Константинополя виявила один важливий момент. Московська церква ніколи не отримувала Томоса від Вселенського патріарха і Вселенського синоду на утворення помісної церкви.

Головне питання у цій історії: чому? Точніше, за що йде боротьба?

Нині Російська православна церква (з УПЦ МП у складі) є другою за величиною православною церквою після Александрійської. Однак прихожани Александрійської православної церкви — це здебільшого частина Азії та Африка. В разі втрати Москвою контролю над Україною, а це майже 40% вірян РПЦ, вона втрачає свою впливовість. Натомість повертається не лише ідеологічний, а й чисельний вплив до Константинопольської церкви і Вселенського патріарха. По суті, РПЦ втратить той монопольний вплив як найбагатша церква, який вона сьогодні має серед значної частини менших і бідніших церков.

Висновки робити вам. Ми ж лише наводимо факти з історії. І то далеко не всі. Якщо вас цікавить більше, то задайте у пошуку в Інтернеті «Флорентійський собор» і дізнаєтесь ще про роль Московської церкви у невдалій спробі об’єднання Католицької та Православної церков в єдину християнську церкву. І ще багато цікаво. Просто не лінуйтесь шукати й аналізувати і думати своїм, Богом даним розумом. А не покладатись лише на те, що «батюшка в церкві скаже».

А в наступному номері «РВ» розповімо про роль Рівного у становленні Православної церкви в Україні. І повірте, цей внесок цікавий і значний.

Олексій КРИВОШЕЄВ. 


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також