Цьогоріч 15 червня знову відкриються пункти спрощеного перетину українсько-білоруського кордону у Рокитнівському районі Рівненської області. Вони призначені для тих, хто заготовляє чорниці й журавлину, і працюватимуть до 15 листопада. Угоду про це, яка укладається щороку на рівні керівників прикордонних служб України й Білорусі, 23 січня підписано в Гомелі.
Як і торік, пропуск мешканців прикордонних сіл за спрощеною системою здійснюватиметься в трьох пунктах — Дроздинь, Познань та Березове. Планувалося відкрити пункт ще й у Старому Селі, але білоруська сторона не погодилася. — Від Старого Села в Дроздинь далеко, мешканці їздити туди, щоб легально перетнути кордон, не хочуть, та й дороги там дуже погані, — розповів начальник відділу прикордонної служби штабу Луцького прикордонного загону Іван Чаплінський. — Часто дістатися туди можна хіба на гелікоптері. Однак білоруси не погодилися. Торік на трьох пунктах було зареєстровано 83 тисячі перетинів кордону мешканцями 10 прикордонних сіл Рокитнівського району, які отримали для цього спеціальні перепустки. Вони дають право пішого перетину кордону для збору ягід і грибів у лісі за умови повернення у той же день. Декотрі родини встигали за день двічі сходити в білоруський ліс. — Більше ніде в Україні таких пунктів пропуску немає, — пояснює п. Чаплінський. — Але так вже склалося історично: у 1962 році територію Ольманських боліт, через яку тепер проліг державний кордон з Білоруссю, відвели під Мерлінський військовий полігон. Людей, які там мешкали, а це здебільшого білоруси, відселили на територію Рокитнівського району, де вони й живуть. Люди як ходили, так і ходять на ті болота по ягоди, це для них джерело сімейного доходу. А ось білоруси по ягоди до нас не ходять, бо далеко. Кордон з Білоруссю не демаркований і досі, уздовж кордону є лише попереджувальні таблички. Перейти через такий кордон у лісі чи на болоті тамтешнім мешканцям нескладно. Прикордонники регулярно затримують порушників. Кажуть, гірше, коли це роблять на білоруській стороні — перепустку на спрощений перетин у порушника забирають. Але якщо його затримають знову, то це, за білоруськими законами, кримінальна справа, ув'язнення і депортація. Бувало, що наші селяни-ягідники сиділи і по шість місяців, і по року. А от із незаконними вирубками і перевезеннями через кордон лісу для пилорам, зі слів Івана Чаплінського, вдалося впоратися. Принаймні гучних інцидентів з лісом останні років два на кордоні не було.
