Тому що стоять вони не за міфічними виплатами, які ще невідомо чи будуть. Вони просто беруть участь у змаганні між собі подібними, визначаючи переможців, призерів і тих, хто програв. Зазирніть в очі тим, хто найближче до дверей — ці очі сповнені гордістю за здобуту першість. Вони готові стояти так годинами — це їхній подіум, це їхній п’єдестал пошани, це їхній тріумф! Дивіться всі — я перемогла, я перша, я чемпіонка! Дивляться, щоправда, винятково ті, хто стоїть нижче на сходах. Але і цього цілком досить! Справді, де і коли ця жінка віком за шістдесят може стати першою, де ще вона може стати переможницею? Слідів занять хоч яким спортом на обличчях та у фігурах учасниць черги якось не видно. Наслідків особливої освіти на тих самих обличчях теж не проглядається. Усе своє життя вони були ніким — пересічними громадянками, які завжди товклися у задніх рядах. Тому черга для них — єдиний і останній шанс перемогти хоч у якомусь змаганні. Чим це усе закінчиться? А чим закінчується легкоатлетичний пробіг на сусідній вулиці, проведений у вихідний день? Переможці мають одну мить тріумфу на місці фінішу — і все! Потім вони стають такими ж, як усі. Зате у них була ця переможна мить, а у всіх не було! Але ж для перемоги у забігу чи ще якихось змаганнях слід тренуватися, слід щось вміти. Далеко не кожен здатний позмагатися хоч у бігу, хоч у футболі, хоч у математиці, хоч у конкурсі краси. І лише черга дає шанс усім! Головне — прийти першим і стати так, щоб тебе з твого місця не зіштовхнули. А якщо прийти першим не встиг, прилаштуватися поруч, аби потроху протискатися до заповітної мети. За чим саме черга — не має жодного значення. Вона просто має бути — за чим завгодно! Інакше яке це тоді життя? Повз немолодих жіночок, що впрівають біля дверей до відділення банку, легкою ходою крокують дівчата із мобільними телефонами в руках. Ці дівчата за мить оформлять через той телефон будь-яку банківську операцію без жодної черги. А навіщо вона їм, якщо вони ще молоді і певною мірою привабливі? Нічого, сорок років пролетять швидко, і нинішні дівчата, не всі, звичайно, теж шукатимуть чергу, в якій можна позмагатися за першість. Інакше не буває, бо черга — як життя!
Черга як життя
Уже котрий день натовп пенсіонерів, точніше, пенсіонерок, штурмує відділення одного із банків, заблокувавши територію, з якої можна потрапити до дверей. Ці жінки виглядають рішуче — очевидно, що зіштовхнути котрусь з них зі здобутого місця у черзі практично неможливо. І головне, — для них немає значення, за чим саме вони стоять, чи отримають вони врешті від цього стояння якусь матеріальну користь.
Поділитися цією статтею
