Наближається період літніх відпусток, саме час подумати, яку б цікаву місцину відвідати, аби не лише відпочити від щоденних клопотів, але й збагатитися новими враженнями. Багатьох вабить перспектива безвізу та відвідини заморських небачених країн, але й Батьківщина має чимало вартих уваги місць.
На півночі України розташувалося багате історичними пам’ятками, легендами часів Київської Русі місто – Чернігів. Нині обласний центр Чернігівської області належить до числа найдревніших міст Східної Європи. Тут формувалася східнослов’янська культура. Чернігів навіть свого часу конкурував із Києвом в боротьбі за першість. Місто – рай для любителів сакральної архітектури. Кількість неймовірних соборів на квадратний метр тут просто зашкалює. Цікаво, що найстаріші та найбільш знакові зосереджені на Чернігівському Валу – духовному та туристичному центрі міста.
Історія міста, що розкинулося на правому березі Десни, має чимало таємниць. Археологічні знахідки дозволяють припустити, що територія сучасного Чернігова була заселена вже на початку 1-го тисячоліття. Сучасна назва міста згадується вперше у «Повісті минулих літ» від 907 року в описі походу київського князя Олега на Константинополь. Столичного значення місто набуло у 1024 році, коли князь Мстислав розбив військо Ярослава Мудрого та фактично розділив Київську Русь на дві частини. Чернігів став столицею Лівобережної Русі. Період князювання Мстислава історики називають «золотою ерою» Чернігова. У місті розвивалися ремесла, активно будувалися архітектурні пам’ятки. За князя заклали кафедральний Спасо-Преображенський собор, який зберігся до наших днів та є найстарішою православною церквою у місті.
Від Спасо-Преображенського собору, який розташований на Чернігівському Валу, варто розпочати знайомство із Черніговом. Собор має цікаву архітектурну форму: п’ять бань та дві конусоподібні вежі. Така будова є унікальною, оскільки поєднує в собі кілька стилів: візантійський та романський. Храм є найдревнішою релігійною пам’яткою періоду Київської Русі. Неподалік розташувалася інша пам’ятка архітектури давньоруської доби – Борисоглібський собор. Храм споруджений у 12 столітті та є зразком чернігівської школи, яка зародилася у той час. Цікаво, що споруджений храм із цегли місцевого виробництва без використання природного каменю, який переважно застосовувався у той час. Побудований храм був як усипальниця княжої династії.
Поруч із храмами розташовується Чернігівський колегіум – не лише освітній, але й потужний просвітницький центр. Сьогодні у ньому розташовується дирекція Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», виставки старообрядницьких, народних, професійних ікон Чернігівщини, виставки стародруків, є окрема експозиція навчального класу колегіуму. В останній на «почесному» кутовому місці демонструється тогочасний стимулятор навчальної активності учнів – пучок різок.
Відвідувачі також можуть побачити сторінки рукописних підручників 18 століття, печатку навчального закладу. На почесному місці висить портрет відомого мецената закладу – гетьмана Івана Мазепи.
Окремо варто переглянути виставку ікон. В око впадають старообрядці ікони із золоченими різьбленнями, пишнотою рисунку.
В окремій залі експонують ілюстрації до зразків літературної класики. Наразі можна переглянути колекцію ілюстрацій Генрі Ягодкіна до текстів Григорія Сковороди.
Охороняють Вал та всі його цікавинки потужні гармати.
Є у Чернігові і своя Красна Площа. Центральна площа міста на перетині проспекту Миру, вулиць Магістратської та Гетьмана Полуботка. Назва походить від давньоукраїнського слова «красна’» – «красива». У києворуський період тут розташовувалося «торжище», по-сучасному – «ринок».Сьогодні тут – обласний музично-драматичний театр (візуальний архітектурний побратим рівненського), кінотеатр, адміністративні будівлі, а ще мальовничий сквер із рожевими каштанами.
Прогулюючись Красною площею, можна зауважити на стінах будівель графіті із бравими козаками. Неподалік розташована Катерининська церква із оригінальними козацькими іконами. Чернігів – місто з неймовірною аурою, де кожен перехожий, в якого запитуєш дорогу, обов’язково розповість свою маленьку легенду.
