Чи справді зайві?

2486 0

Ми у соцмережах:

Чи справді зайві?

Люди багаті і бідні, вчені й не зовсім, в яких усе склалося або ні, до інвалідності йдуть через хронічні захворювання, дорожні аварії, різноманітні конфлікти, тюрми та інші життєві катаклізми. Групи інвалідності різні, а ось відчуття і переживання в усіх приблизно одні й ті ж. Хоча для когось новий статус — навіть у радість, бо тепер він піднімається до рівня хоча б якось захищених і отримує пенсію, для інших — це велика біда, справжня катастрофа, що є стресом на довгі роки.

Адже в нашому суспільстві інвалід — зайвий для всіх. Почнемо з пенсії. Вона — 700-800 гривень. Вирахуємо квартплату, комунальні послуги, телефон, кошти на ліки. Розділимо залишок на 30 днів. Що перепадає на харчування хворої людини, яке, до того ж, повинно бути повноцінним? Що залишається на теплий одяг і зручне взуття, на виховання дітей, на обов’язкове щорічне лікування для перекомісії? А людина, яка оформлена по догляду за інвалідом першої групи, взагалі отримує 9 гривень на місяць — і при цьому не має права працювати ніде більше. Уявіть, інвалід перебуває на квар-тирному обліку 20-30 років і чекає поліпшення житлових умов. Можли-во, й поталанить, якщо інвалід першої групи проживе ще два чи три десятки літ. Або стоїть в черзі на машину, яка просувається на 4-5 машин на рік, — а ноги не ходять уже сьогодні... Останні копійки заощаджень з банку СРСР давно працюють на когось, зняти гроші з них зможуть, очевидно, лише нащадки на похорон — бо люди з інвалідністю цих коштів не дочекаються. Полікуватися в лікарні теж можна винятково за власний рахунок — окрім пенсії, держава більше нічого інваліду не гарантує. Добре було б, щоб у наш депутатський корпус хоч вряди-годи обирали людей з інвалідністю: вони могли б поставити проблему так, як вона виглядає насправді, а не так, як бачиться і відчувається здоровим людям. А поки що спасіння потопаючих залишається справою рук самих потопаючих. Всеукраїнську громадську організацію «Обличчям до істини» очолює заслужений юрист України Володимир Турський. Він сам, на превеликий жаль, не бачить сонця, але вміє підняти дух, настрій, повернути наснагу до життя. До нас же сьогодні йдуть лише ті, хто готовий працювати на голому ентузіазмі. Займаємося просвітницькою діяльністю, надаємо консультації із питань педагогіки та психології, адаптації інваліда в родині та суспільстві. Адже людина, яка отримала інвалідність, часто залишається наодинці зі своїми проблемами, що призводить до депресій і повної безпорадності. Таким людям ми кажемо: не замикайтеся в собі, підійдіть до вікна: сходить сонце, ростуть дерева, падає дощ — життя продовжується! Тож усміхніться і зробіть щось добре для себе і для когось. І нехай це стане вашою щоденною потребою. Знайте: добро обов’язково воздасться добром, а співчуття — співчуттям. Ми щасливі з того, що людей, які повірили в себе, стає все більше. Вони спілкуються між собою, а ми знаходимо для них справу до душі. Маємо багато ідей, якими залюбки поділимося з владою. Суспільство, яке хоче бути здоровим, повинне робити наголос на ранній діагностиці запобігання інвалідності, починаючи з дитсадка та школи, розвивати масову фізкультуру. Упевнені, що держава зобов’язана поліпшити умови проживання інвалідів першої-другої груп відповідно до санітарних норм, надавати інвалідам житлові субсидії. Якби можна було використати колишні заощадження часів СРСР як заставу для отримання пільгових кредитів на придбання житла, ліків, оперативне лікування, навчання дітей. Органам соціального страхування не зайвим було б постійно інформувати інвалідів про зміни в законодавстві, які стосуються безпосередньо інвалідів. А ще — створити магазини інваторгу, де інваліди зможуть реалізовувати свої вироби, та музей, в якому були б представлені витвори інвалідів, яким усе в цьому житті дається втричі важче, ніж здоровим людям. Перелік пропозицій можна було б продовжувати, бо невирішених проблем багато... Та як би там не було, а життя триває. Тому звертаємося до всіх, хто нас чує: будьте милосердними! Просто відчиніть двері до знайомого інваліда, побажайте доброго дня тому, хто не може вийти з хати, розкажіть, що зійшло сонце, тому, хто його не бачить. А владні структури просимо: допоможіть суспільству зробити крок назустріч інвалідам.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також