Останнім часом у коридорах міської влади визріває бажання допомогти «помираючому» тролейбусному сполученню Рівного. У виступах міського голови Віктора Чайки та близьких до транспорту чиновників чути щиру стурбованість долею тролейбусного господарства, про стан якого легко здогадатись, подивившись на міські тролейбуси. Щоб закупити півсотні нових машин для тролейбусного парку, ні у міста, ні у тролейбусного управління грошей немає і не буде. А винуваті в усьому... маршрутки. Саме їх рух вулицями міста намагаються обмежити, аби не забирали пасажирів у напіврозвалених тролейбусів. Повернемось років так на десять назад, коли стало ясно, що ні нових автобусів, ні нових тролейбусів Рівному не дочекатись. Влада, як завжди, виявилася безпомічною. Налагодити транспортне сполучення виявилось складніше, ніж будувати пам’ятники та вулиці перейменовувати. І стояти б нам досі на зупинках по годині, штовхатися у переповнених тролейбусах або ходити пішки, якби не... ми самі.
Повернемось років так на десять назад, коли стало ясно, що ні нових автобусів, ні нових тролейбусів Рівному не дочекатись. Влада, як завжди, виявилася безпомічною. Налагодити транспортне сполучення виявилось складніше, ніж будувати пам’ятники та вулиці перейменовувати. І стояти б нам досі на зупинках по годині, штовхатися у переповнених тролейбусах або ходити пішки, якби не... ми самі. Транспортна проблема в Рівному вирішилась одразу ж після того, як за перевезення пасажирів взявся приватний бізнес. За кілька місяців народ назавжди забув про довге очікування на зупинках і товкотнечу в транспорті. Швидкі й мобільні приватні мікроавтобуси зняли транспортну проблему з міської влади. Гадаєте, влада подякувала? Замість того, щоб оспівувати трудові звитяги приватних перевізників у фінансованих з бюджету газетах, влада вже котрий рік «впорядковує» рух приватних маршруток, обмежуючи і забороняючи їхнє пересування містом. І причина тут зовсім не в забрудненні повітря викидами приватних автобусів чи в безпеці руху. Приватний перевізник і влада з її тролейбусами — вороги назавжди. Яка головна відмінність приватного перевізника від тролейбусного управління? На відміну від останнього, йому допомога влади не потрібна. Аби не заважала. І транспорт приватник купить, і заправить його пальним, і відремонтує, і з пасажира помірну плату візьме без всяких контролерів. Кажуть, що приватні підприємці виручку приховують, податки надто мізерні платять і тому ці маршрутки такі дешеві. Мовляв, якби вони податки платили, то коштував би нам проїзд у маршрутках набагато дорожче. І кому б пішли ці наші додаткові гроші? Чиновникам транспортних управлінь, що роками сидять у теплі, вигадуючи все нові заборони для перевізників? А може, комунальному транспорту потрібні наші податки, аби вони купили раз на рік один тролейбус і півроку на ньому стрічку перерізали ледь не з прем’єр-міністром? Або дорожньому господарству, якому наших коштів вистачає лише на покупку джипів для начальників? Для всіх нас приватні автобуси і маршрутки мають лише одну незручність — у них треба платити за проїзд. Заплатив — поїхав! Інакше не буває. А напівбезплатні тролейбуси незабаром зникнуть взагалі. Не тому, що цього хоче хтось нехороший, а тому, що вони економічно невигідні. Хай би розказали наші міські начальники після чергового закордонного відрядження, чи бачили вони тролейбуси хоча б в одному місті Західної Європи? Не скажуть, бо не бачили. Тролейбуси на Заході вимерли, як динозаври. І в нас буде те ж саме. Досить подивитися на десятикілометрову тролейбусну лінію до «мертвого» тракторного заводу. Скільки було витрачено коштів на будівництво, скільки витрачається коштів зараз на підтримання електроструму в мережі, аби до околиці села Городок раз на кілька годин причвалав старенький тролейбус, та ще й напівпорожній. Бо всі, кому треба, і так давно доїхали. Боротьба влади за врятування тролейбусів і обмеження руху приватного транспорту приречена на невтішний для влади результат. Може, краще б відомство пана Чайки по лінії транспорту іншим чимось зайнялося? Називали б, наприклад, кожен тролейбус іменем героя за поданням національно-стурбованих депутатів. І носив би той тролейбус це ім’я з гордістю. Причому їздити для цього зовсім не обов’язково. Їздити і перевозити пасажирів у місті й так є кому.
