Щодня переконуюся, що освіта — річ шкідлива. Зробити кар’єру чи заробити грошей ця освіта ще нікому не допомогла. А жити заважає. Маю на увазі жити цікаво, а не просто так. Скільки радості світиться в очах дорослого мужика, який прочитав десь про те, що наша планета не зовсім кругла, а трохи сплющена згори!
Щодня переконуюся, що освіта — річ шкідлива. Зробити кар’єру чи заробити грошей ця освіта ще нікому не допомогла. А жити заважає. Маю на увазі жити цікаво, а не просто так. Скільки радості світиться в очах дорослого мужика, який прочитав десь про те, що наша планета не зовсім кругла, а трохи сплющена згори! Він радіє цій інформації як дитина, повертаючись на декілька секунд до тих далеких вже років, коли замість того, щоб дізнатися про форму планети Земля із шкільної програми, писав записки дівчатам, ремонтував велосипед чи вчився курити сигарети взатяжку. А ось серйозна жіночка здивовано перепитує співрозмовницю, чи правда, що черв’яки є одночасно самцями і самками? Вона теж мала б знати це із шкільної програми, але у цей час вчилася фарбувати губи і підмальовувати брови чи що там у них. Подумайте, хіба це погано? Ну вчилися б вони добре у школі та інституті, знали б усе, чому їх мали навчити. І що б було з ними після цього? Нудота суцільна. Ніяких відкриттів, ніяких одкровень, ніякої радості пізнання! Скажете, що цю радість вони мали отримувати у шкільні та студентські роки? Так вони ту радість і отримували, лише пізнавали не те, що у шкільній та інститутській програмі, а те, без чого і дитинство не дитинство, і молодість не молодість. Дорослими це все пізнавати вже пізно — здоров’я вже не те, щоб ночі не спати. Який із цього висновок? Простий — радісне у нас суспільство. Всі без винятку постійно роблять відкриття. І тішаться тим, отримуючи позитивні емоції, без яких неможливе справжнє людське щастя. Уявіть лише, скільки нових слів вивчив наш глава держави за останні півтора року! Скільки нового дізнався! Тому він і виглядає таким щасливим на отих білбордах, що по усьому місту розставлені. А не тому, що смачно їсть та м’яко спить. Не до того нашому зверхнику та його оточенню. Люди життя вперше пізнають по-справжньому. Раніше не було коли. Треба було кар’єру робити, гроші заробляти. Тепер можна. І нам, до речі, те ж саме робити ніхто не забороняє. Аби дізнатись, чим відрізняються між собою Словаччина і Словенія, не обов’язково у президенти обиратися. Можна і так. І нема чого дивуватися, що ті з нас, хто дуже добре вчився у школі, тепер не такі щасливі, як ті, що вчились погано. Вони все знають, їм нецікаво жити. Треба шукати сенс життя, примушувати себе робити нові зусилля у пізнанні того, чого ще не знаєш. А це не так просто. Біда, коли ти заздалегідь знаєш, куди впадають усі річки, як розмножуються черепахи, скільки азоту в повітрі й таке інше. Ніякої радості. Ніякого задоволення. Залишається одне — самим писати оці замітки до газет і журналів, переповідаючи щасливим читачам те, чого вони не захотіли вивчити в школі. Тож тепер ви знаєте, хто для вас оце все пише. Радійте ще одному відкриттю та читайте далі! Щасливих вам відкриттів!
