Відомі рівненські спідвеїсти Віктор Сурхаєв та Ігор Марко загинули у 2006 році. Сурхаєв — у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася у червні — за кермом авто був тоді Марко, котрий загинув через кілька місяців за інших обставин. Трагічна подія й досі не дає спокійно жити дружині Сурхаєва п.Ніні — гіркота від втрати чоловіка не минає. Тим паче, про цю трагедію щороку нагадує турнір, який відбувається на честь загиблого Ігоря Марка.
Відомі рівненські спідвеїсти Віктор Сурхаєв та Ігор Марко загинули у 2006 році. Сурхаєв — у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася у червні — за кермом авто був тоді Марко, котрий загинув через кілька місяців за інших обставин. Трагічна подія й досі не дає спокійно жити дружині Сурхаєва п.Ніні — гіркота від втрати чоловіка не минає. Тим паче, про цю трагедію щороку нагадує турнір, який відбувається на честь загиблого Ігоря Марка. Розповідає Ніна Сурхаєва: — Дев’ятого червня 2006 року Віктор сів у авто до Ігоря Марка. Менш ніж за хвилину мій чоловік був мертвий. Про це ДТП у місті дуже багато говорили. Ще б пак, відомі спідвеїсти врізалися в міліцейське авто! Часу минуло немало, але ні від Ігоря, коли той ще був живий, ні від його рідних я не почула жодного слова вибачення. Марко до останнього свою провини не визнавав. У грудні 2006 року прокуратура офіційно звинуватила Ігоря Марка в скоєнні ДТП — тоді, коли його самого вже не було в живих. Півроку я намагалася ознайомитися з матеріалами справи, але мені цього зробити так і не дали. У висновках судмедекспертів було вказано, що смерть мого чоловіка настала через хворобу, від якої він нібито тривалий час страждав. Суд розглянув цю справу без мене. Це повний абсурд, оскільки чимало людей бачили, що в авто до Марка він сідав у нормальному стані. У травні 2007 року мені вдалося домогтися повторного проведення судмедекспертизи, щоправда, вже в іншій області. Лише після цього мене допустили до ознайомлення з матеріалами справи. В червні того ж року справу передали до суду. А вже в листопаді суд без мого відома її розглянув і закрив, звинувативши Марка. Зважаючи на те, що були порушені мої права, оскільки на суд мене ніхто не запросив, я подала апеляцію. Апеляційний суд відмовив у поновленні розгляду справи, оскільки з моменту винесення рішення міським судом за реабілітацією імені покійного Ігоря Марка ніхто з рідних чи близьких до суду не звернувся. Нікому це не було потрібно. Минулого року за ініціативою Василя Червонія на мототреці був проведений меморіал імені Ігоря Марка. Я особисто підходила до Червонія і казала, що не можна називати змагання іменем людини, з вини якої загинув мій чоловік. Утім, мене ніхто не послухав. Зрештою, я особливо тоді не наполягала, оскільки рішення суду ще не було. Цього року, коли дізналася про змагання, які мають відбутися цього тижня і знову названі іменем Марка, я пішла до пана Гарвата. Виклала свої міркування з цього приводу. Спочатку він нібито погодився, але потім я побачила рекламу в місті: «Турнір ім. Марка». Відверто кажучи, дуже образливо бачити таке. Чому не назвати турнір іменами усіх загиблих гонщиків? Про те, що був такий Віктор Сурхаєв, вже ніхто і не згадує. У Віктора, до речі, було не менше спортивних заслуг, ніж у Марка.
