Чому Шакирзяна назвали «головним русофобом» Рівного

12700 0

Ми у соцмережах:

Чому Шакирзяна назвали «головним русофобом» Рівного

Секретар міської ради Рівного Віктор Шакирзян був помічений днями як активний учасник процесу декомунізації в Рівному — знесення пам’ятників та перейменування вулиць, які мають спільне з Росією та Радянським Союзом минуле. Російське пропагандистське телебачення навіть назвало його «головним русофобом» у Рівному. Кореспондент «РВ» розпитав секретаря міськради також про те, як Рівне готувалось до оборони та наскільки війна відкинула наше місто у розвитку.

Вночі 24 лютого, як тільки стало відомо про напад Росії, усі відповідальні за місто чиновники вже були в міській раді, потрібно було готувати Рівне до оборони від ворога, адже не виключався напад зі сторони Білорусі, розповів Віктор Шакирзян:

— Одразу відгукнулися наші будівельники — ще вчора вони розбудовували обласний центр, а сьогодні взялися його обороняти. Будівельники допомогли усім: від техніки — до виготовлення протитанкових їжаків. Тож було облаштовано блокпости та спостережні пункти, які зараз оберігають Рівне. Військові інженери, які інспектували роботу наших будівельників, дуже їх хвалили. Потрібно розуміти, що такі укріплення вони будували вперше у своєму житті. Також у перші дні усі чекали висадки російського десанту в нашому аеропорту. Була інформація від розвідки, що ворог може намагатися захопити Рівне, взяти під контроль обласний центр. Через це одразу була сформована певна кількість важкої техніки, якою просто наглухо закрили посадкову смугу рівненського аеропорту. Наші військові там уже чекали гостей, проте замість ворожого десанту прилетіли ракети...

Навколо Рівного нині достатньо фортифікаційних споруд, на яких постійно несуть службу наші військові та добровольці. Було посилено та взято під охорону всі напрямки, по яких може прориватися ворог. Де можливий танковий бій, там облаштували протитанкові рови. Також є споруди, які дозволять тримати оборону, якщо ворог наступатиме зі сторони Білорусі.

Акцент також було зроблено на те, щоб місто могло функціонувати, якщо ворог завдасть ракетний удар по критичній інфраструктурі. Наші лікарні та військовий госпіталь забезпечені генераторами, які запустять, якщо зникне електроенергія. Наш водоканал має спеціальні ручні насоси, завдяки яким можна качати питну воду зі скважин. Адже якщо зникне струм, то можуть бути проблеми з подачею води. На той випадок, якщо раптом водоканал зазнає удару, підготували автомобілі з бочками, щоб підвозити питну воду для мешканців Рівного, поки все не відремонтують.

— Чи уже відомо, яких збитків зазнав бюджет Рівного через війну?

— Відповідно до звітів, які я отримую, за січень у нас було перевиконання бюджету. А в квітні пішов спад. Надходження до бюджету становили 98,5%. Було недоотримано 2,7 мільйона гривень податків. Основна причина недоотримання бюджетних зборів — це те, що Кабмін скасував акциз на пальне. Наші економісти прогнозують, що падіння податкових зборів продовжиться, а в травні-червні бюджет буде виконано на 85–90%. Щоправда, у нас ще не настільки все погано — завдяки тому, що в місті багато військових. Їхня зарплатня зросла, і це привело до збільшення надходжень до бюджету від податку з доходу фізичних осіб.

Ви ініціювали звільнення підприємців від плати за оренду комунального майна. Наскільки мудрим було таке рішення, знаючи, що бюджет і так недоотримує податків?

— Оскільки депутати зареєстрували такий проєкт рішення, то змушені були винести його на розгляд сесії. Пояснення було таке. З початку війни бізнес кинувся допомагати армії. Більше того, був період, коли бізнес не працював і не отримував прибутку, а власні кошти жертвував. Очевидно, депутати хотіли підтримати бізнес. Адже може скластися така ситуація, коли бізнес на папері матиме борги перед міською радою за оренду майна, а гасити їх не буде чим. Вважаю, що рішення про зниження орендної ставки для бізнесу в умовах війни — це мудре рішення. Треба знижувати ставку податку саме для тих бізнесменів, які втратили прибуток з моменту запровадження воєнного стану. Щодо звинувачень, то я завжди кажу депутатам, що вони можуть реєструвати будь-які проєкти рішень, які не суперечать чинному законодавству. Всі зауваження та побажання до проєкту рішення депутати можуть висловити під час голосування на сесії.

— Наскільки війна відкинула Рівне у розвитку?

— На період воєнного стану заборонено капітальні видатки, тому можемо виконувати лише поточні роботи. Перед війною ми мали багато цікавих проєктів, які, на жаль, через воєнний стан не можемо реалізувати. Що стосується тих проєктів, якими займався я, то якби не було війни, цього року вже розпочалося б будівництво Центру безпеки у Квасилові, почали б розчищення водойм. Усе це робитимемо уже після перемоги.

— Зараз у місті активно демонтують радянські пам’ятники та символи...

— Впевнений, що переважна більшість мешканців Рівного підтримують декомунізацію, як це зробили у Прибалтиці. Тобто прибрати усе й одразу. Однак виявилося, що серед нас є люди, які ностальгують за СРСР. Коли ми з комунальниками приїхали на кладовище «Дубенське» демонтувати пам’ятник радянському розвіднику Миколі Кузнєцову, який наробив лиха у Рівному, то нас почала сварити якась бабуся. Були люди, які 9 травня несли квіти до Вічного вогню. Коли ми прибрали танк з району пивзаводу, то після його знесення до нас приходила жінка і плакала. Були й такі люди, які писали мені у соціальних мережах та скаржилися на такі мої дії. Вже й російська пропаганда показала, як ми у Рівному боремося з «руським міром». По «Russia Today» смішно так сказали, що у Рівному головний русофоб — це чоловік з дивним прізвищем Шакирзян.

— Кажуть, що у Рівному планують створити Музей тоталітаризму…

— Плануємо не один музей, а два. До нас уже приїздив народний художник України Анатолій Гайдамака. Він працював над створенням схожих музеїв у інших міста, зокрема в Балтійських країнах, які цей шлях декомунізації пройшли ще в 90-х роках. Разом із ним, а ще з місцевим краєзнавцем Миколою Бендюком та активістом Олександром Гребенюком ми їздили на Пагорб Слави. Була запропонована ідея створити там Музей тоталітаризму і поряд, якщо вдасться — Музей міста. Оскільки у нас не так багато експонатів періоду Української Народної Республіки, то нам з цим зголосився допомогти відомий український антиквар. Не хочу називати його ім’я, бо він не любить публічності, можливо, він озвучить своє ім’я пізніше.

Музей тоталітаризму буде у вигляді обгородженої колючим дротом території, за яким розмістимо експонати радянської епохи. Коли людина туди заходитиме, то розумітиме, що Радянський Союз захоплював незалежні держави і розміщував на їхній території усілякий мотлох. А от в Музеї міста будуть експонати, які пов’язані з боротьбою за незалежність України. Митець запропонував, щоб на сходах на Пагорбі Слави була інформація, як Москва нападала на Україну та плюндрувала Київ й інші міста.

Цікаво, що під великим пам’ятником радянським солдатам є приміщення. Однак воно зараз замуроване. Ми хочемо відкрити його, щоб побачити, в якому воно стані. Можливо, там можна буде розмістити якісь експонати. Є ідея на сходах в місцях, де повипадала радянська плитка, замінити її на чорну і червону. Зверху це виглядатиме ніби шахова дошка. Вийде дуже атмосферно. Хочемо також зробити благоустрій самого парку, де з комфортом будуть відпочивати рівняни.

Однак все, що я розповідаю, це лише ідеї. Наші митці мають напрацювати загальну концепцію. Після війни ми направимо цей проєкт потенційним грантодавцям і будемо намагатися знайти грантові кошти для втілення цієї ідеї.

— Тим часом рівнян турбують і теперішні побутові проблеми — зокрема, пожежі на міському сміттєзвалищі, які почалися навесні. В чому причина, адже було обіцяно, що після початку видобутку газу на сміттєзвалищі кількість пожеж зменшиться?

— На сміттєзвалищі постійно відбуваються кислотні реакції. Рятувальники пояснили, що сміття загорається як торф. Тобто спочатку зсередини починає тліти, а потім вогонь поширюється. Пожежі на сміттєзвалищі небезпечні тим, що дуже важко знайти осередок цього тління, щоб його ліквідувати. Розгортати сміття для пошуку цього осередку горіння не можна, бо при цьому стає ще гірше.

Коли на сміттєзвалищі почали качати газ, то кількість загорань зменшилася в рази. Але для того, щоб їх узагалі не було, сміття потрібно постійно пересипати. Будемо це робити ґрунтом та будівельними матеріалами. Для цього комунальники навіть зробили оголошення, що кожен бажаючий може безкоштовно привезти і здати своє будівельне сміття на полігон. Оскільки у нас збільшилася площа сміттєзвалища, то ще потрібно поставити додаткові водяні гідранти. Також уже працюємо над тим, щоб забрати зі сміттєвого полігона гілля, іншу деревину.

— А на завершення не можу не запитати про вашу зарплатню та премії. В умовах воєнного часу, як засвідчив нещодавній скандал з преміюванням міських управлінців, питання важливе.

— Коли я почав працювати на посаді секретаря міської ради, то мав лиш 10% премії. Вважаю, що це було нормально. Адже премію потрібно давати не просто так, а за якісь здобутки. Це уже потім мені тим рішенням, про яке ви згадали, встановили премію на рівні 140%. Коли я про це дізнався, то одразу переказав усі ці гроші на допомогу обласному військовому госпіталю. Загалом посадовий оклад секретаря міської ради складає 13 500 гривень.

Віктор Шакирзян надав розрахунковий лист з відомостями про його заробітну плату. В грудні з вирахуванням податків було нараховано 141 296 гривень зарплати разом з відпускними, з яких 80 тисяч він спрямував на благодійність. У січні його зарплата з вирахуванням податків становила 41 086 грн, у лютому — 37 146 грн, у березні — 43 701 грн. З квітня й до кінця воєнного стану вся зарплата секретаря міської ради переказується на потреби військового госпіталю.

Спілкувався Богдан СЛОНЕЦЬ.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також