Водорозбірні колонки у місті сьогодні сприймаються більше як раритет, своєрідна прикраса. І хоч від цього їхнє пряме призначення — подача питної води — не змінилося, проте останні кілька років поряд з ними можна частіше побачити не мешканців навколишніх будинків із відрами, а таксистів, які миють біля них свої авто. А свого часу саме колонки були невід’ємним атрибутом повсякденного життя рівнян. Особливо тих, хто жив у приватному секторі.
Колонці на вулиці Шевченка вже майже 50 років. Вона одна з найстаріших у місті. На початку 70-х років минулого століття нею користувалися всі тутешні мешканці. Пізніше частину вулиці з непарними номерами будинків підключили до централізованого водопостачання, а протилежна залишилась із колонкою на кілька будинків. Нині вона обслуговує лише вісім осіб. Принаймні саме стільки є у реєстрі абонентів «Рівнеоблводоканалу», адже саме це підприємство стежить за технічним станом подібних пристроїв. Насправді ж кількість користувачів може бути значно меншою, оскільки в тих будинках майже ніхто не живе, лише зареєстровані. Платять такі споживачі за нормами, однак реальні витрати води значно більші. Чому? Достатньо постояти кілька хвилин поряд і поспостерігати.
Пан Микола робить ремонт у будинку на вулиці Шевченка, 76, що поряд із колонкою. Каже, дуже зручно, що вона під боком. Будинок старий і без централізованого водопостачання, а вода постійно потрібна: то руки помити, то води у чайник набрати, аби каву заварити чи «мівіну» запарити. Зізнається, вода смачна і не потребує якоїсь додаткової очистки.
Школяр після уроків теж не оминув водорозбірну колонку — підійшов, натиснув на важіль подачі води, потримав хвилини півтори-дві, подивився і пішов далі. А одразу після нього під’їхав таксист і почав мити своє авто. Каже, постійно так робить, бо на автомийці довелося б заплатити щонайменше 60 гривень, а тут безплатно. І так цілий день…
З огляду на незначну кількість користувачів, які є здебільшого тільки на папері, колонку вже давно можна було б демонтувати. Втім, цього не роблять, бо поряд знаходиться одна з найстаріших культових споруд нашого міста — Свято-Успенська церква. Оскільки вона дерев’яна, то за усіма пожежними нормами має бути і місце для подачі води.
Зовсім інша ситуація з водорозбірною колонкою на вулиці Золотіївській, якій вже понад 30 років. Попри те, що вона офіційно обслуговує лише 12 споживачів, будь-які її неполадки створюють відчутні незручності для місцевих. А все тому, що вони там живуть і справді користуються нею.
На «Рівнеоблводоканалі» не приховують: водорозбірні колонки для підприємства є зайвим клопотом. Окрім втрат води, які в них дуже важко облікувати, щоразу, коли вони ламаються, доводиться щось вигадувати, аби їх відремонтувати. Адже заводи, на яких раніше купували запчастини для подібних пристроїв подачі питної води, вже давно позакривалися або перепрофілювалися. Тож єдине, що залишається, — підбирати деталі з раніше демонтованих колонок або власноруч виточувати їх. Погіршує ситуацію і те, що саме біля таких колонок рівняни часто миють свої автомобілі, маршрутки. І хоч працівники лабораторії «Рівнеоблводоканалу» та санітарні служби щомісяця беруть зразки та здійснюють відповідну перевірку води з-під колонок, але бруд, мастила та миючі засоби позитивно не впливають на її санітарний стан.
Аби вирішити проблему, в останні роки підприємство активно почало переключати рівнян на централізоване водопостачання. Щоб заохотити людей до цього, колишнім користувачам водорозбірних колонок пропонують безплатні технічні умови, підключення до централізованого водопостачання, а також допомагають із самими роботами.
— Торік ми демонтували водорозбірну колонку на вулиці Штейнгеля, 9, — каже начальник служби водопровідного господарства міста Рівне Віталій Ткачук. — Місцевих підключили до централізованого водопостачання. В найближчих планах те саме зробити з колонками на перехресті вулиць Дубенській та Олени Теліги і на вулиці Басівкутській.
Переваги централізованого водопостачання порівняно з необхідністю набирати воду з колонки — очевидні. Переконувати в цьому рівнян особливо не потрібно. Саме тому з понад півтисячі водорозбірних колонок, які були в місті на початку 80-х років, сьогодні залишилось трохи більше 30. Обслуговують вони будівлі за 115 адресами. На «Рівнеоблводоканалі» кажуть, що і цих колонок вже давно не було б, якби не певні технічні труднощі, що пов’язані з прокладанням там централізованого водопостачання. Наприклад, необхідність тягнути труби одразу через кілька приватних обійсть. Без згоди усіх власників дворів це неможливо. Або коли потрібно прокладати труби через заасфальтовану дорогу. Втім, вирішення цих проблем — питання часу, і вже не за горами той час, коли водорозбірні колонки можна буде побачити хіба що в музеї як експонат.
До слова, в країнах Європи ви навряд чи знайдете такі, як у нас, водорозбірні колонки. Замість них там, для зручності місцевих та гостей міста, на вулицях облаштовано спеціальні фонтанчики з питною водою, які повністю захищені від потрапляння бруду та пилу.
