Рівненщина — одна з найбільш постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС областей. Площа ураженої території становить 11,2 тис.кмІ, або 56% від всієї території області. До зон радіоактивного забруднення віднесено 341 населений пункт, розташований у Березнівському, Володимирецькому, Дубровицькому, Зарічненському, Рокитнівському та Сарненському районах.
Основними дозоутворюючими радіонуклідами в уражених районах на даний час залишаються цезій-137 (137Cs) та стронцій-90 (90Sr). Такі особливості грунтів, як недостатній вміст калію, кальцію, кисла реакція грунтового розчину сприяють високим коефіцієнтам переходу радіонуклідів із грунтів у рослини. Найбільш критичними грунтами, з погляду забрудненості сільськогосподарської продукції, є торф’яні, торф’яно-глеєві та торф’яно-болотні, які є показовими для «північних» районів області. Відповідно до закону радіоактивного розпаду з роками щільність забруднення грунтів та сільгоспродукції зменшується, про що свідчать результати радіомоніторингу. Так, за період 1991-1998 років забрудненість рослинності зменшилась у 2-10 і більше разів, проте вміст радіоцезію у продукції тваринництва залишається актуальним (молоко приватного сектора, м’ясо диких тварин, лісові гриби та ягоди). За даними спектрометричних досліджень питома вага вмісту 137Cs в молоці знизилась з 42,6% (1993) до 24,2% (2008), а м’ясі — з 10,8 до 3,1. Відсоток проб грибів з перевищенням допустимих рівнів також знизився від 52% до 32% за той же період. Доза опромінення населення за 1991-1994 роки коливалась від 0,9 до 3,3 мЗв, а щільність забруднення ґрунту Cs-137 — від 0,89 до 2,54 Кі/кмІ. За період 2006-2008 роки щільність забруднення становила від 0,2 до 1,56 Кі/км2, а доза внутрішнього опромінення коливалась в межах 0,2-1,3 мЗв. Згідно з положеннями Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) території, забруднені Cs-137 до 1 Кі/кмІ, вважаються умовно чистими. Згідно із законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи », ст.1 передбачено, що до територій, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, в межах України належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліматичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення понад 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік, і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на необхідність обмеження додаткового опромінення населення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення його нормальної господарської діяльності. Починаючи з 28 квітня 1986 року, рання — (гостра фаза аварії), радіологічна група обласної санепістанції була переведена на цілодобовий режим роботи, організовані виміри рівнів гама-фону на території обласної санепідстанції та по маршруту «Рівне–Сарни –Рокитне—Володимирець». На території обласної санепідстанції 28.04.1986 р. з 10.00 до 13.00 рівні гама-фону становили 14-20 мкР/год, о 16.45 вони сягали 72 мкР/год і максимум був зареєстрований о 24.00 — 170 мкР/год. 29.04.86 року рівні гама-фону при виїзді з м.Рівне становили 155 мкР/год. В смт Рокитне — 3100, у Володимирецькому районі вони становили від 1000 до 3000 мкР/год. В середній фазі аварії на території області була створена система радіаційного контролю об’єктів навколишнього середовища, харчових продуктів та продовольчої сировини. Було відкрито відомчі радіологічні лабораторії в системі агропромислового комплексу, на переробних підприємствах. Розпочато детальне вивчення радіаційного стану північних районів області. На початку 1987 року були зафіксовані значні перевищення вмісту радіонуклідів 137Сs в молочних продуктах, м’ясі (особливо в диких тварин). Головним недоліком в організації та впровадженні критеріїв втручання (захисту населення) в цій фазі був критерій щільності забруднення територій ізотопами цезію, якій дорівнював 15 Кі/км2. З боку керівництва області та держави не були враховані фізико-хімічні властивості ґрунтів Полісся, коефіцієнти переходу (міграції) цезію по біологічних ланцюжках, які були доведені науковцями України ще в 60-х роках для територій Українського Полісся (І.Є.Мухін). Основними завданнями у цій фазі було обґрунтування необхідності застосування захисних заходів у сільському господарстві, особливо в приватному секторі, де в молоці корів реєструвалось значне перевищення вмісту радіоцезію; збір та аналіз даних про забруднення сільгосппродукції; розробка та накопичення даних радіологічної ситуації; проведення спектрометричних та радіометричних замірів з порівнянням паралельних досліджень на рівні НДІ України; оптимізація впровадження захисних заходів. Для проведення паралельних досліджень проб молока з приватного сектора та отримання достовірних результатів про існуюче перевищення разом з НДІ ім.Марзеєва було організовано збір 7 тонн молока з уражених районів та його дослідження в НЦРМ МОЗ України. Результати проведених досліджень були покладені в основу постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 р. №106 про організацію виконання постанови ВР УРСР «Про порядок введення в дію законів України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У пізній фазі аварії було зареєстровано стійке забруднення ґрунтів та харчових продуктів 137Cs. Невідповідність чинним нормативам зареєстрована в селах Озірці, Луко, Воронки, Рудка Володимирецького району; Черемель, Будимля, Лугове, Удрицьк Дубровицького району; Старе Село, Дроздинь, Переходичі, Вежиця Рокитнівського району; Бір, Борове, Лисичин, Млинок, Серники, Зелена Діброва Зарічненського району; Карасин, Корост, Яринівка Сарненського району. Перевищення вмісту в м’ясі яловичому відзначено в Зарічненському та Рокитнівському районах. Максимальна активність в сухих грибах відзначалась: Дубровицький р-н с.Милячі — 39300 Бк/кг; Зарічненський р-н с.Бутово — 4836 Бк/кг; Рокитнівський р-н смт Рокитно — 4047 Бк/кг; Березнівський р-н с.Голубне — 9350 Бк/кг; Володимирецький р-н с.Зелене, Хіночі, Воронки— 5070 Бк/кг. У Рокитнівському районі встановлено перевищення вмісту 137Cs в картоплі, відсоток невідповідності становив 20,6%. Незважаючи на те, що рівні радіоактивного забруднення радіонуклідами цезію територій більшості населених пунктів північних районів області залишаються на мінімальних рівнях (1-3 Кі/км2), вміст його в харчових продуктах залишається високим. Особливо в молоці приватного сектора, свіжих та сухих грибах. Протягом 2006-2008 років динаміка вмісту радіоцезію в критичних населених пунктах продовжує залишатись високою. У пізній фазі аварії спеціалісти радіологічних підрозділів провели близько 6,5 тисячі досліджень молока приватного сектора, 3 тисячі грибів, більше 550 проб м’яса та близько 4,5 тисячі овочів, що підтверджувало найбільш забруднені населені пункти північних районів області. Відсоток невідповідності досліджених проб молока приватного сектора становив: 2007 р. — 18,6%; 2008 р. — 16,4%; 2009 р. — 17,3%. В сухих грибах невідповідність встановлена: 2007 р. — 62,5%; в 2008 р. — 67,9%. У свіжих грибах — 2007 р. — 26,5%; в 2008 р. — 31,4%; 2009 р. — 15,6%. За останні два роки спостерігається тенденція до накопичення цезію-137 в картоплі Дубровицького та Рокитнівського районів. Поодинокі випадки вмісту радіоцезію в картоплі Рокитнівського району становили: 2006 р. — 290 Бк/кг; 2007 — 190 Бк/кг; 2008 — 170 Бк/кг. В Дубровицькому районі — 120 Бк/кг (при нормативі 60 Бк/кг). Таким чином, оцінюючі сучасний радіаційний стан, слід звернути увагу перш за все на фактори радіаційного впливу на здоров’я населення, яке проживає в забруднених районах. Через 24 роки після катастрофи на Поліссі ще залишається близько 50 населених пунктів, де вміст радіонуклідів у сільськогосподарській продукції (особливо молоко приватного сектора) перевищує допустимі рівні. Сумарна доза опромінення на 80-95 % формується за рахунок споживання населенням харчових продуктів з підвищеним вмістом переважно цезію-137. Тому саме виробництво і споживання забруднених харчових продуктів на сьогодні визначає ступінь радіаційної безпеки населення. Через украй обмежене здійснення протирадіаційних заходів кількість населених пунктів з річною дозою опромінення понад 1 мілізіверт з 1994 року, незважаючи на природні процеси розпаду радіонуклідів, практично не змінюється. Така ситуація може зберігатися протягом кількох найближчих десятиріч.
