Чотири роки тому Оксана та Юрій Григоренки (імена змінені) придбали у Рівному двокімнатну квартиру. Подружжя оформило в банку іпотечний кредит і справно погашало заборгованість. Та у 2007 році суд виніс рішення, що житло Григоренкам не належить. Другий рік сім’я відстоює своє право на квартиру.
За словами Оксани Григоренко, деякий час вони із чоловіком мешкали в її мами. Та коли в сім’ї народилася донечка, подружжя вирішило придбати власне помешкання. Оскільки Оксана перебувала у відпустці по догляду за дитиною, а заробляв на життя лише Юрій, то Григоренки взяли в банку іпотечний кредит у сумі 17 тисяч доларів. — Неприємності з квартирою розпочались дуже швидко, — пригадує Оксана. — Річ у тім, що в дублікаті будинкової книги був прописаний лише один власник Петро Іванов. А в ЖКП мені повідомили, що дружина цього чоловіка донині не виписана з квартири. Оригінал будинкової книги нам не дістався, оскільки Іванов загубив її і виготовив у БТІ дублікат. У дублікаті значився лише один власник. За півроку Григоренкам прийшов позов у суд. Виявилося, що Петро Іванов не мав права продавати свою квартиру, оскільки був визнаний посмертною психіатричною експертизою недієздатним. Але п. Петро у 2004 році продав своє двокімнатне помешкання. І впродовж лише одного року змінилось чотири власники цієї квартири. Позивачами до суду стали законна і цивільна дружини Петра Іванова. Згідно з договорами купівлі-продажу, в листопаді 2004 року Петро Іванов на підставі доручення від дружини Тетяни, посвідченого секретарем Малошпаківської сільської ради, продав квартиру Миколі Савчуку за 54 тисячі гривень. Щоправда, пані Тетяна на той час перебувала на заробітках в Італії. У грудні цього ж року пан Микола оформив договір дарування на Зоряну Світличну, яка й продала квартиру Оксані та Юрію Григоренкам. Суд постановив, що доручення, яким керувався при продажу Петро Іванов, взагалі не числиться у реєстрі Малошпаківської сільської ради, і визнав його недійсним. Яким саме чином отримав п.Петро фіктивне доручення, встановити не вдалося, оскільки навесні 2005 року він раптово помер. А його законна дружина Тетяна доводить у суді, що чоловік страждав на психічні та поведінкові розлади й недоумство внаслідок вживання алкоголю, що позбавляло його здатності усвідомлювати свої вчинки. Натомість цивільна дружина Марина Мащук стверджує, що покійний заповів двокімнатну квартиру їй. — Твердження цих жінок доволі суперечливі, — вважає Оксана Григоренко. — Якщо Петро Іванов був дійсно недієздатним і договір продажу не має юридичної сили, то чому дійсний заповіт, складений ним? Отож міський суд вирішив, що квартира належить нам, відмовивши позивачам за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог. Але Тетяна Іванова та Марина Мащук звернулись до Апеляційного суду, який виніс рішення визнати недійсними три договори купівлі-продажу. За словами Оксани Григоренко, жінки навіть пропонували їм «мирову», яка б обійшлася подружжю у 15 тисяч у.o. для законної дружини і 3 тисячі у.о. для цивільної. — У нас немає таких грошей, — говорить п. Оксана, — чоловік працює водієм, а я доглядаю доньку. Ледь вистачає коштів, щоб вчасно сплачувати кредит. Взагалі, квартира наша є заставою у банку. А як її відберуть, нам же все одно доведеться банку гроші віддавати. Але ж ми на законних підставах придбали цю квартиру. Що нам далі робити? Я через ці проблеми ненароджену дитину втратила, після нервового напруження у мене стався викидень. Я взагалі тепер боюся вдома з дитиною ночувати, коли чоловік у рейсі. Були випадки, що вночі хтось не раз грюкав у двері. Сьомого квітня буде суд, який вирішуватиме питання нашого виселення.
