Cто років із сильними крилами

Британські ВПС (RAF – Royal Air Force) вже котрий місяць, з 1-го квітня, святкують 100-річчя свого утворення. Яскраві небесні паради, ярмарки на підтримку ветеранів, шоу й екскурсії для молоді — все це на славу найстаріших в світі повітряних сил. Сьогодні RAF посідає десяте місце в списку найбільших роботодавців в Об'єднаному Королівстві — 37 200 людей.

Впало в очі, як британці бережуть пам'ять про своїх й іноземних героїв, які долучилися до перемоги над Гітлером. Особливо тепло тут говорять про польських пілотів.

Друг мого чоловіка, поляк із типовим “польським” прізвищем Марченко, народився після війни у Великій Британії. Батько Яна ледь не з перших днів нацистської окупації Польщі пішов добровольцем в RAF, став героєм, одружився з англійкою і через багато років  закінчив свої дні у шані й вдячності від британців.

Радянські льотчики  тоді не допомагали острів'янам, бо совєти на початку Другої світової якраз дружили із фюрером.

Ми з друзями віддали належне ювілею RAF відвідинами Лінкольнширського ярмарку, на який з'їхалося півкоролівства і злетілися найкращі літаки Її Величності.

“Червоні стріли” творили чудеса на небі.

Та найбільше зворушив паб із промовистою назвою “Dambusters Inn”, що біля Лінкольна. І справа не в тому, що за всіма критеріями  він визнаний найкращим пабом року.

У часи Другої світової неподалік, в Скемптоні,  базувалися літаки ВПС, і пілоти були тут частими гостями.

Власне, це не просто ресторанчик, це живий музей, в якому забуваєш їсти-пити, бо тільки й встигаєш озиратися навкруги.

Ось портрети бравих пілотів і копії їхніх нагород, ось шасі від “Ланкастера”, а ось і власне “Ланкастер”- “дамбастер” - “підривник плотин”.  Про ті “ланкастери” в Британії знає кожна дитина, а я оце тільки недавно дізналася.

Виявляється, 16-17 травня 1943 року 19 “ланкастерів” вилетіли в Рурський басейн, аби підірвати тамтешні дамби у незвичний спосіб — барабановидими бомбами, що стрибають. Звичайні бомби було непросто донести через охорону об'єктів, та й ударна сила була б нікчемною. Тоді британський інженер Барнс Уолліс винайшов такі пострибайки, які нарощували силу під час руху до фундаменту плотини і вщент руйнували її.

Пілотам доводилось летіти не вище 30 метрів над рівнем води. Операцію під назвою “Chastise”(“Покарання поркою”) очолив 24-річний командор Гай Гібсон. Вилетіло 19 бомбардувальників, повернулося лише 11.

Вдалося зруйнувати дві дамби, дві ГЕС, кілька шахт, одна плотина була лише частково пошкоджена. За те, щоб вибити суходіл з-під ніг  нацистів, позбавити  їх сировинних ресурсів і загальмувати індустріальний розвиток регіону, наклали головою 53 військових пілоти, троє були захоплені у полон. Крім того, в потопі загинуло 1700 цивільних, серед яких, на жаль, були й загнані в рабство на секретні шахти радянські люди.

Радіопаролем для означення виконаної задачі було неполіткоректне нині слово “N*gger”. Саме так звали чорного лабрадора, вірного друга Гая Гібсона. Він і літав, і пив пиво разом із своїм патроном, був душею пілотського братства. Командор повернувся із завдання, а його хвостатий товариш загинув під колесами авто на початку операції “Chastise”.

...Нині в пабі можна зустріти й нечисленних ветеранів тих часів, і відносно молодих відставників, перекинутися з ними парою слів, побачити, як виглядає пам'ять, офіцерська честь і просто добрий англійський гумор.

Туалети тут досі позначаються словами “Pilots” і “W.A.A.F.”( Women's Auxiliary Air Force – Жіночі Допоміжні Повітряні Сили”). У чоловічій вбиральні я, ясно, не була, а дамська розписана фресками, які надихають.

На прощання ми купили унікальний фірмовий сир “Dambuster”. З'їмо його під келих шампанського за RAF і мирне небо у всьому світі.

 Фотографії - Тоні Міллера