Колишнього головного лікаря міської санепідемстанції Рівного Євгена Давидовського у місті знає майже кожна людина. Адже на цій посаді він пропрацював понад 34 роки, отримавши за цей період відзнаки першого та другого ступенів «За заслуги перед містом», «Заслужений лікар України». Поява Давидовського після виходу на пенсію на новому поприщі у багатьох викликала подив і нерозуміння. І лише найближчі знали нюанси біографії, які посприяли кардинальному повороту його життя. «Тепер я — щасливий, — зізнається п. Давидовський. — Адже займаюсь улюбленою справою і допомагаю людям».
Про те, що трапилося з ним 20 років тому, 68-річний Євген Давидовський воліє не розповідати. Більш охоче ділиться враженнями від входження у нову справу, розповідями пацієнтів про поліпшення їхнього самопочуття після надання їм допомоги. Тому привідкриває цю завісу секретності керівник медичного центру «Дім здоров’я» Віктор Бєлов: — Євгена Леонідовича дуже добре знаю і поважаю. Це людина високої культури, інтелігентності та скромності, неординарна особистість, яка постійно живе в книгах і в роботі. За своє життя п. Давидовський переніс кілька інфарктів та інсультів. Після одного з них, 20 років тому, у нього була клінічна смерть. Ніхто з медиків вже й не сподівався, що він виживе. Саме після цієї події у Давидовського відкрився незвичайний дар. Він почав відчувати біоенергетику людини, впливати на неї, а отже, зцілювати від недуг. Звісно, тоді, працюючи на посаді головного санітарного лікаря міста, він не міг про це відкрито заявляти. Тому про незвичайні здібності Давидовського знали лише найближчі друзі та рідні. І саме на них він почав практикувати методи зцілення. В момент клінічної смерті, як потім я дізнався при ближчому спілкуванні з Євгеном Леонідовичем, він почув голос: «Рано тобі ще сюди. Повертайся назад». Тобто, на мою думку, ця подія була не випадковою. Вищі сили повернули його у цей світ, щоб він виконав своє призначення. До речі, мало хто знає, що після цієї події Давидовський серйозно зайнявся спортом. Навіть брав участь у чемпіонатах Європи та світу з настільного тенісу серед ветеранів. Я давно знав про здібності Давидовського і запрошував його на роботу в наш центр. Однак лише після виходу на пенсію він прийняв запрошення, хоч і мав безліч інших пропозицій роботи. Ми неабияк раді, що ця надзвичайна людина нині працює у нас. І саме зараз, вважаю, Давидовський працює за своїм призначенням. У нього настав новий етап у житті. А метод зцілення, який він практикує, я переконаний, у недалекому майбутньому стане таким же звичайним, як нині рефлексотерапія — голковколювання, мануальна терапія, як інші колись нетрадиційні методики лікування. Сам Євген Давидовський говорить, що психобіоенерготерапія (а саме таку спеціальність він має) — це не щось нове. Адже ці методи лікування використовували ще наші предки. — Колись не було лікарень і лікарів, але люди вміли відрізнити негативний вплив на свій організм і захистити себе від нього, — пояснює він. — Нині ці знання призабуті. Але досі є окремі люди, які цікавляться ними, які володіють цими незвичайними способами оздоровлення організму. Психобіоенерготерапевт — це не екстрасенс. Це людина, яка відчуває енергетику іншої людини та вміє на неї впливати. Адже все навколо має свою енергію. У кожного фізичного тіла вона різна. Я відчув, що змінився і став чутливим до енергопотоків, 20 років тому. Після цього зайнявся пошуком знань у цьому напрямі. Перечитав масу книг. Тоді була популярною цілителька Джуна Давіташвілі, яка лікувала руками з допомогою безконтактного масажу. Мої здібності, як і відомої цілительки, теж перевіряли в дослідному інституті. Це було у Києві. Пам’ятаю, що після перевірки на одному з приладів дослідники дивувалися: «Від тебе йде така потужна енергія, начебто ти біля атомного реактора стояв». Нові здібності не давали спокою Євгену Леонідовичу Давидовському. Він захотів отримати спеціальну освіту за цим напрямом. Адже медичну освіту має ще після Леніградського медінституту і вважає, що взагалі будь-який вплив на організм людини не може здійснювати людина без медичних знань. Йому запропонували на вибір: навчання в Москві або в Донецьку. Він обрав Донецьк. Пройшов курси спеціалізації при Донецькому медінституті, потім акредитацію як психобіоенерготерапевт в Київській медичній академії. Втім, практикував свою методику діагностики й лікування винятково на рідних, друзях та знайомих. А нещодавно, отримавши ліцензію на свою діяльність від Міністерства охорони здоров’я, цілком віддався улюбленій справі. — Я лікую людей і можу сказати, що щасливий, — зізнається Євген Давидовський. — бо нема більшої радості, ніж коли після твого сеансу в людини поліпшується самопочуття. Пригадую, якось одну пацієнтку до мене привели під руки: настільки вона погано почувалася. Від мене вона вийшла сама зі словами: «Як мені добре і як хочеться спати!». Інша жінка прийшла до мене з паличкою. Після сеансу лікування паличка їй вже була не потрібна. Багато хто йде до мене як до екстрасенса, але я пояснюю їм, що я — не шаман і не чарівник. Я лише корегую енергопотоки в організмі людини, щоб зняти больові відчуття. Завжди кажу своїм пацієнтам: «Я тобі допоможу стати на дорогу оздоровлення, але далі ти мусиш сам йти по ній, а не лежати».
