Давним-давно минули ті часи, коли відеокасети «з полуничкою» пропонували з-під поли. Тепер все навпаки. Інтим-магазини на кожному кроці, газети і журнали рябіють оголошеннями про виклик «масажисток» і «масажистів», Інтернет пропонує «дівчаток» і «хлопчиків» на будь-який смак. Бери — не хочу. Все і вся! Заборонених немає більше тем. Було б бажання. Судячи з пропозиції, попит величезний.
Балтійці запалюють Ставлення жителів Естонії до сексу стає зрозумілим ще на вокзалі. Щойно виходиш з поїзда Москва-Таллінн, відразу бачиш магазин, на вікнах якого красується напис: SEX-SHOP. Далі — більше. У самому центрі міста, на одній з головних вулиць, величезними літерами виведене багатозначне: STRIPTIIS. Так що говорити, що в Естонії через загальну загальмованість жителів справи з сексом і інтим-індустрією йдуть погано — значить збрехати. Та й яка така загальмованість, якою нібито славляться жителі Естонії? Пригадати хоча б недавню історію, коли молода дівчина з міста Тарту оголосила про початок секс-марафону. Сексі-Крісті, як охрестили її в місцевій пресі, заявила, що готова віддатися в прямому ефірі будь-якого телеканалу всім чоловікам, які її захочуть. Краще, якщо їй при цьому вдасться потрапити в Книгу рекордів Гіннесса. Не вдалося. Мужиків в Естонії не знайшлося! При загальному великому інтересі до цього шоу бажаючих перед камерою виявитися без штанів не знайшли. Слава Сексі-Крісті виявилася недовгою, і сьогодні про неї мало хто згадує. Зате естонська порнозірка Крістіна Белланова за популярністю обійшла багатьох політиків. Вважається, що вона відійшла від справ і не знімається в пікантних фільмах, однак часто з’являється на перших сторінках жовтих журналів. А не так давно заявила, що слава Чиччоліни не дає їй спокою і вона збирається зайнятися політикою і пройти в естонський парламент. Але повернемося на вулиці міста. Оскільки це тепер Європа — тут все чинно і солідно. Тут нібито піклуються про мораль. І хоча еротичні і порножурнали продаються практично в кожному кіоску, їхні обкладинки дбайливо прикриті і вказані лише назви видань. Якщо ж хочеться придбати щось із секс-продукції, то в Естонії з цим проблем немає. Наприклад, у маленькому Таллінні, де живе всього 400 тисяч осіб, інтим-магазини в кожному районі. І не по одному! Більше того, торгівля, напевне, йде настільки вдало, що незабаром тут з’явиться найбільший у Європі магазин з інтимними товарами. Для тих, хто соромиться йти в магазин, — величезний вибір інтернет-магазинів, які обіцяють сором’язливим клієнтам доставити товар або додому, або в найближче поштове відділенну в пуританській упаковці: щоб ніхто не здогадався, що там у коробочці лежить. Офіційно в Естонії будинки розпусти неначебто заборонені. Відсутні як клас. Де там! Навалом. Дійшло вже до того, що Естонія вважається країною секс-туризму. Більше того, нещодавно в таллінській мерії всерйоз обговорювали питання про створення власної вулиці «червоних ліхтарів». Мовляв, раз не можемо перемогти порок, то зробимо цей бізнес легальним і будемо з нього одержувати прибуток. Пропозиція не пройшла. Вулиці не з’явилося, але борделів менше від цього не стало. Навпаки, країна вже неспроможна «забезпечити» усіх повій «роботою». У результаті, за даними останніх досліджень, Естонія експортує в сусідні країни до 500 повій на рік. Але до Латвії естонцям ще далеко. Ось де розгул і розквіт порноіндустрії. «Якщо ви бажаєте вдосталь насититися усіма варіантами групового сексу, немає проблем — їдьте в Латвію! За мінімальну суму ви «знімете» декілька повій — і все! Латвійські дівчата податливі, як віск, і погоджуються, як діти. Коли їй говориш «стань раком», вона без опору робить те, про що ви просите. Коли їй пропонуєш за невеличку суму зайнятися груповим сексом, вона протягом півгодини збирає зграю своїх подружок-повій і з жадібністю береться за справу!». Саме в такий спосіб розхвалював Латвію один із порнорежисерів. У свій час він гучно заявив, що тут аж 18 тисяч повій. Самі латиші гнівно відповіли, що в країні «всього» 3000 представниць найдавнішої професії. Це нібито офіційна статистика. Збрехали чиновники. І в тій брехні їх відразу звинуватили латиські ж захисники прав людини. На їхню думку, в Латвії не 3000, а принаймні втричі більше жінок займаються проституцією. Цих правозахисників відразу затаврували ганьбою, звинувативши в непатріотичності. Хоча про який патріотизм може йти мова, якщо порнопродукція, що випускається в Латвії, говорить сама за себе. Як же не знімати тут порно, якщо воно офіційно не заборонене! Головне, щоб знімалися тільки повнолітні й за власним бажанням. Експерти запевняють, що порнозйомки і далі будуть розставляти. Всьому виною складне економічне становище в країні і велика кількість невлаштованих гарних дівчат, яким залишається тільки що перед камерою «ноги розcтавляти», говорять у Латвії. Тим більше що попит на прибалтійську «полуничку» великий. Режисери придумують все нові й нові «цікаві й захоплюючі» сюжети. Наприкінці минулого року в Ризі навіть розгорівся порноскандал: широкій публіці представили фільм «Лоліта в бібліотеці», знятий у знакових місцях столиці — на Домській площі і Бастіонній гірці були зняті сцени групового сексу. Акторка, яка зображує наречену, надпиває шампанське і падає на траву, за нею падає наречений. Гості стуляються навколо пари щільним кільцем. З дівчиною злягається свідок, потім уся чоловіча частина кортежу. Одна із сцен фільму знята, між іншим, на Красній площі Москви. Інша — у приміщенні однієї з ризьких бібліотек: на фоні книг дівчина, одягнена в шкільну форму і яка розмовляє чистою латиською, одночасно спаровується із хлопцем, з яким познайомилася в Москві, і трьома його друзями. До речі, у Латвії популярна послуга: ви придумуєте сюжет майбутнього порнофільму, а потім вже одержуєте готовий кінофільм. Клієнт порнографів за 200 і більше латів пропонує свій сюжет. Як правило, замовляють садо-мазо, а також сцени насильства з дівчатами, одягненими в шкільну форму. Причому місцевих порномоделей завжди обманюють, обіцяючи не продавати відео з їхньою участю на батьківщині. Фільми стають доступні всім користувачам Інтернету.
Гарні коханки Українці також не проти порозважатися. За словами кореспондента, секс-чати і секс-форуми працюють у всіх обласних центрах. Мережа секс-шопів набагато ширша: вони торгують практично в кожному районному центрі. Причому українці підходять до справи з вогником, або, скоріше, з ізюминкою. Не так давно в інтим-магазинах з’явився новий товар: гумові ляльки з обличчям відомого українського політика і з характерною косою. Ляльку звати Юля. На відміну від Латвії порно знімати в Україні офіційно не можна. Але хіба це було колись серйозною перешкодою? У країні одержало широкий розвиток кіновиробництво. Дехто переконаний в тому, що більше половини всіх російськомовних «дитячих» порносайтів обновляються саме з допомогою України і на її території. Торік у Києві відкрили гучний судовий процес над однією кінофірмою, яка затягала для фото— і кінозйомок неповнолітніх дітей. Їх набирали здебільшого в Дніпропетровську, Сімферополі й Києві. Деякі мами не здогадувалися, які «кінопроби» проходять їхні діти. Таємниця розкрилася зненацька: двоє чоловіків, що живуть у різних містах і мають звичку подорожувати порносайтами, зненацька впізнали в порномоделях власних дочок. Київська міліція постаралася «накрити» всю «творчу бригаду». Не вдалося дотягнутися хіба що до адміністраторів сервера: він зареєстрований на території США. Є в Україні й секс по телефону. В середньому послуга обходиться абоненту в 4 гривні за хвилину інтимної розмови. У більших містах — Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Одесі — повію можна замовити на дім з допомогою Інтернету. У випадку виникнення «додаткових питань» модератор надає клієнту на додаток до фотозображення докладнішу біографію дівчини. Тому що смаки бувають різні: одні потребують неодмінно «патріотку України», яка говорить державною мовою, іншим, навпаки, українська бридка.
До речі Повій, що працюють в Україні в даний час, не менше 250 тисяч. Так принаймні стверджує статистика. Головний «кадровий резерв» сучасного українського секс-бізнесу — вчителі, медики, інженери, а також тимчасово непрацюючі громадянки. Характерна риса українського секс-бізнесу — його сезонний характер. «Гаряча пора», звісно ж, літо. У кримські міста-курорти щорічно вирушають за гарантованим заробітком десятки тисяч жінок. Покладені на себе обов’язки ці представниці незалежної держави виконують не завжди якісно — адже спеціальності ані в технікумах, ані у вузах їх ніхто не навчає. Звідси і різниця в заробітках. Елітні дівчата на місяць мають від 3 до 10 тисяч «зелених». Ті, хто «нижче класом», одержують десь між $1 тис. і $3 тис. І елітні повії, і «плечові» з «вокзальними» у нелегку для усіх епоху «будівництва держави» просто зобов’язані мати «дах». Всіх їх хтось контролює, часто — міліція. Тому в графі «накладні витрати» поряд із сутенерами в їхніх особистих «кондуїтах» неодмінно фігурують декілька дільничних.
На пекучому півдні Одна із східних країн — Киргизія. Здавалася б, тут релігія не повинна дозволяти розгулятися секс-індустрії. От і ні! Цей вид бізнесу почуває себе прекрасно. Не так давно, до речі, саме тут вибухнув гучний скандал. У центрі міста відкрили так звану лазню. Жителям сусідніх будинків довелося щовечора спостерігати, як до воріт лазні з’їжджаються шикарні іномарки, з яких виходять чоловіки і відразу, біля входу, починають розглядати «товар»: молоденьких дівчат. Тих, хто пройшов «кастинг», беруть із собою — помитися і повеселитися. Після відкриття цього закладу по місту гуляє жарт: сауна без дівок — гроші на вітер. Але це тільки один приклад. У Киргизії цілком спокійно ночами крутять порнуху по телебаченню, а загальна кількість повій у країні зашкалює за декілька тисяч. Зовсім інша ситуація в сусідньому Узбекистані. Тут цензура суворо стежить за фільмами, у газетах немає оголошень про відпочинок із дівчатами. Хоча ніхто не заперечить, що в Узбекистані також є проституція. Тільки вона розвивається повільними темпами і не так відкрито. Як вихід із становища тут звичайним явищем вважається існування другої дружини, яка, по суті, виконує роль особистої і постійної повії, тому що з погляду закону двоєженство заборонене. І все та ж статистика невблаганна: у секс-індустрії Узбекистану задіяно не менше 50 тис. осіб. Грузія — ось де могла б розгорнутися інтим-індустрія. Але не розгорнулася. Менталітет грузинських чоловіків виявився своєрідним. Купити жінку на ніч вони можуть (і часто це роблять), а от все інше — ні-ні. Кілька років тому тут вирішили відкрити перший стриптиз-клуб: мовляв, час грузинським чоловікам звикнути до європейських манер. Відкривали з помпою, але практично відразу закрили заклад. Місцеві жителі потім говорили, що краще зняти жінку на вулиці, у відомих точках, ніж засовувати купюри в ліфчики і трусики стриптизерок — зайва витрата грошей. Така ж доля спіткала і перший секс-шоп у Грузії. Спочатку ним цікавилися, заходили подивитися, а потім просто розгромили його до фундамента. Мовляв, нам «не треба»! А от у Вірменії все навпаки. Все, що природно, те не бридко! Кажуть, що ще в радянські часи ця республіка вважалася мало не центром секс-туризму. Тут вам і темперамент, і гостинність, і кавказький характер, ну й вміння цінувати красу. Жінки сюди приїжджали розважатися звідусіль. Хтось навіть анекдот придумав: чоловік розповідає другу: «Знаєш, у Вірменії прекрасні умови відпочинку — приїжджаєш, тебе в аеропорті саджають в авто, відвозять у готель, за тебе платять, щодня возять дивитися визначні пам’ятки, влаштовують пікніки на твою честь, наприкінці відвозять тебе в аеропорт, саджають у літак і ні копійки за все це не беруть!». Друг запитує: «А хто тобі все це розповів?» — «Дружина».
